24 вересня 2013 року м. Київ К/9991/4883/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Островича С.Е.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-11309/10/2670
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укргазвидобуток"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,-
Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 12.02.2010 № 001712/15-03/0, яким позивачу за порушення граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на прибуток визначено штраф у сумі 45 708,50 грн.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну перевірку Товариства, за результатами якої складено Акт від 04.02.2010 № 27/15-03 щодо встановленого порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) та пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ), яке полягало у Товариством порушенні строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 457 085, 00 грн. на 4 календарних днів.
За результатами перевірки на підставі пп. 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 Закон № 2181-ІІІ податковим органом ухвалено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу - 45 708,50 грн.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, граничний термін сплати податку на прибуток у Товариства є 19.11.2009. 09.11.2009 позивач платіжним дорученням від 09.11.2009 № 15 перерахував самостійно задекларований податок у сумі 457 085,00 грн.
Згодом позивач, виявивши помилку у розрахунковому рахунку, на який були спрямовані кошти у сумі 457 085,00 грн., листом від 11.11.2009 звернувся до податкової інспекції про перерахування сплачених коштів на належний рахунок.
Пунктом 5 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 03.02.2005 № 58/78/22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 за № 247/10527 (далі - Порядок) визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1 095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати.
Заява подається платником податку до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів зарахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) (п. 6 Порядку).
Орган державної податкової служби України на підставі даних особових рахунків платників готує висновки. За платежами, належними державному бюджету, орган державної податкової служби України в термін не пізніше ніж п'ять робочих днів від дати отримання заяви платника передає висновки згідно з Реєстром висновків для виконання відповідному територіальному органу Державного казначейства України (п. 7 Порядку).
На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків (п. 9 Порядку).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач отримав заяву про перерахування помилково сплачених коштів на належний рахунок 16.11.2009, а висновок № 1630 було підготовлено 20.11.2009.
Отже, аналізуючи зазначені вище норми, враховуючи, що порядком визначено лише граничний термін, протягом якого податкова інспекція зобов'язана підготувати відповідний висновок, судова колегія зазначає, що отримавши заяву про перерахування помилково сплачених коштів на належний рахунок, державний податковий орган, з метою уникнення порушення терміну сплати зобов'язання позивачем, мав змогу і був зобов'язаний підготувати такий висновок раніше ніж 20.11.2009.
Таким чином, враховуючи, що позивачем своєчасно, але на неналежний рахунок було сплачено кошти, проте своєчасно, тобто до закінчення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання, подано до податкової інспекції заяву про перерахування помилково сплачених коштів на належний рахунок, колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 12.02.2010 № 001712/15-03/0.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-11309/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
С.Е. Острович