12 вересня 2013 року м. Київ К/9991/61587/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2011
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011
у справі № 0670/2342/11
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2
доДержавної податкової інспекції у м. Житомирі
проскасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009271702/0 від 10.11.2010, № 0009271702/1 та № 0009921702/1 від 09.12.2010.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 18.10.2010 по 29.10.2010 ДПІ у м. Житомирі проведено документальну невиїзну планову перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт № 8333/НОМЕР_1/17-1 від 29.10.2010, яким встановлено порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009271702/0 від 10.11.20102, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахування штрафних фінансових санкцій) з податку на додану вартість в сумі 107168,00 грн.
Рішенням від 09.12.2010 № 72503/10/25-003, прийнятим за розглядом первинної скарги позивача залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 № 0009271702/0 та збільшено на 155,00 грн. суму застосованої фінансової санкції та відповідно, позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 0009271702/1 про сплату 71445,00 грн. податку на додану вартість та 35723,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та № 0009921702/1 про сплату 155,00 грн. застосованої штрафної санкції.
На підставі рішення ДПІ прийнятого за розглядом первинної скарги позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 №0009271702/1 про сплату 71445,00 грн. податку на додану вартість та 35723,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та №0009921702/1 про сплату 155,00 грн. застосованої штрафної санкції.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_2 була зареєстрована як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 від 22.07.2008.
03.06.2009 вона звернулася до податкового органу з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з липня 2009 року, на що відповідачем було видано свідоцтво про сплату єдиного податку № НОМЕР_3.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вказаний бланк свідоцтва серії НОМЕР_3 про право сплати єдиного податку виписаний помилково та списаний актом на списання бланків суворої звітності від 30.10.2009.
Отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку, позивачем було встановлено, що воно видане без проставлення печатки, в зв'язку з чим воно було повернуто відповідачу для виправлення недоліків. Враховуючи Наказ ДПА України від 29.10.1999 № 599, дочекавшись десятиденного строку після подання заяви 03.06.2009 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з липня 2009 року та не отримавши відмови у видачі свідоцтва, позивач 24.06.2009 подала заяву до ДПІ у м. Житомирі про анулювання реєстрації платника ПДВ, в якій причиною анулювання вказано п. «в» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у п. «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку (ч. 2 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».)
Відповідно до ч. 6 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а» - «б» цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в» - «є» цього пункту.
Згідно Наказу Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 № 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», у разі відсутності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість або якщо особа відповідає критеріям, згідно з якими реєстрація її платником податку на додану вартість є обов'язковою, надається письмове пояснення (відмова в анулюванні реєстрації) та повертається Свідоцтво разом із засвідченими копіями Свідоцтва під розписку платника податку на додану вартість (представника платника) або направляється поштою з повідомленням про вручення за рахунок такого платника податку на додану вартість.
Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації від 29.10.1999 № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Згідно п. 25 Наказу Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 № 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом.
З огляду на те, що відповідачем було прийнято самостійне рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ № НОМЕР_2 від 22.07.2008 та не було надано позивачу відмови у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку, а отже, у позивача були всі підстав вважати, що вона являється платником єдиного податку, а не платником ПДВ.
Тому колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли висновків щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, оскільки підставою для їх прийняття стало те, що ФОП ОСОБА_2 не зареєструвалася платником податку ПДВ після здійснення поставки товарів з використанням розрахункового рахунку за період з 01.07.2008 по 30.06.2009 на суму, що перевищує граничний розмір визначений пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно