05 вересня 2013 року м. Київ К/9991/6272/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2009
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011
у справі № 2а-4319/09/2670
за позовомОСОБА_2
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
проскасування рішення та зобов'язання повторно розглянути документи
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва) про скасування рішення № 2737/Б/17-123 від 01.09.2008 та зобов'язання повторно розглянути документи щодо визнання права позивача на отримання податкового кредиту в частині суми відсотків за іпотечним житловим кредитом за 2007 рік в розмірі 2095,80 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2009, яка залишена без мін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2005 між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі по тексту - АКІБ «Укрсиббанк») було укладено договір про надання кредиту для придбання житла.
Також, 20.09.2005 між позивачем та АКІБ «Укрсиббанк» укладено договір іпотеки № 141-84/09-2005К.
В липні 2008 року позивач подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва декларацію про доходи за 2007 рік, якою включено до податкового кредиту суму процентів, сплачених за кредитом на придбання житла позивачем.
Рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва, яке оформлено листом № 2737/Б/17-123 від 01.09.2008 повідомлено позивача, що з наданих ним квитанцій для підтвердження сплати відсотків за користування іпотечним кредитом, з призначення платежу неможливо встановити сплату саме відсотків.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як платник податку з доходів фізичних осіб має право включити до складу свого податкового кредиту суми процентів, сплачених за іпотечним житловим кредитом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами визначеними згідно із ст. 10 цього Закону.
Приписами п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.
Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом (п. 1.16 ст. 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Підпунктом 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 встановлено, зазначені у пп. 5.2.1 цього пункту документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом п. 1.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені ознаки фінансового кредиту серед яких, кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що факт, отримання позивачем кредиту підтверджується наявністю Кредитного договору № 141-84/09-2005К від 20.09.2005; факт того, що цей кредит є іпотечним підтверджується п. 2.1 Кредитного договору від 20.09.2005 та Іпотечним договором 141-84/09-2005К від 20.09.2005. Предмет зазначеного Кредитного договору повністю відповідає визначенню кредитного договору наданого в ЦК України, предмет зазначеного Іпотечного договору повністю відповідає визначенню іпотеки, що надано в Законі України «Про іпотеку».
Таким чином, кредит отриманий позивачем є іпотечним, а тому на платника податку мають поширюватись норми пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
В силу положень п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років, починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.
Відповідно до пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Як встановлено з матеріалів справи, платник податку скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки АКІБ «Укрсиббанк» № 134-23-21/1379 від 10.07.2008, згідно якої ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 за користування кредитом сплатила 3146,31 дол. США.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при розгляді декларації позивача та винесенні оскаржуваного рішення, оформленого у вигляді листа № 2737/Б/17-123 від 01.09.2008, діяв з порушенням норм чинного законодавства про оподаткування фізичних осіб, оскільки платники податків з доходів фізичних осіб мають право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів, сплачених за іпотечними житловими кредитами.
Пунктом 18.8 ст. 18 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення відповідача про відмову в поверненні коштів прийнято з порушенням вищезазначених принципів, зокрема: рішення прийнято не на підставі Конституції та законів України, не обґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров
З оригіналом згідно