18 вересня 2013 року м. Київ К/9991/75080/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Моторного О.А., Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України
на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2011 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 року
у справі № 2а-9008/11/0170/14
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4)
до Кримської митниці (далі - відповідач, Кримська митниця)
за участю прокуратури Автономної Республіки Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та спонукання до виконання певних дій, -
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12..12.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 року, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кримської митниці № 23 та № 24 від 15.07.2011 року.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.
01.05.2007 року між фірмою ROESSLER GmbH (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено контракт № 002, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує риболовні снасті в асортименті. Пункт 2.2. контракту зазначає, що асортимент, кількість та умови поставки визначаються по інвойсам на кожну конкретну поставку. Згідно п. 2.5. контракту сторони пришли до згоди, що для збільшення ринку збуту товарів та збільшення кількості поставок зменшити ціну товару нижче ніж ціни на ринках Австрії та України. Крім того, згідно п. 3.5 контракту продавець разом із товаром, передає покупцю наступні документи товарно-транспортні накладні; рахунок-фактуру (інвойс); сертифікат походження; пакувальний лист; інші необхідні документи. Пункт 6 контракту зазначає, що після отримання товару покупець розраховується з продавцем по ціні, яка зазначена в інвойсі.
Згідно авіаційної накладної № 235-59558870 на виконання вищезазначених зобов'язань, компанією ROESSLER GmbH здійснено поставку риболовних снастей в кількості 27.
З метою митного оформлення декларантом ВКФ «Вєда» 17.07.2008 року подана вантажна митна декларація № 600090007/8/000931, згідно якої було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг (режим ІМ-40) вироби для рибної ловлі торгової марки «ROSSLER», вартістю 15 751,67 гривня (графа 22), курс валюти - 4,8401 грн. за долар США.
В графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» вказані всі документи,які були передані покупцю, зокрема: 1501* - довідка відділу контролю митної вартості та номенклатури Кримської митниці № 406 від 16.07.2008 року; 1602* - облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 60000/1/08/00147 від 18.06.2008 року; 2740* - авіаційна накладна від 09.07.2008 року № 235-59558870; 3105* - інвойс від 08.07.2008 року № RE-88222; 3141* - пакувальний лист від 02.07.2008 року № 174085; 3141* -пакувальний лист від 20.06.2008 року № 174088; 3141* - пакувальний лист від 07.07.2008 року № 174180; 4100* - контракт від 01.05.2007 року № 002.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що інвойс від 14.10.2008 року № RE-88222, який надавався для митного оформлення, складено на загальну суму в розмірі 3254,41 доларів США.
Судами встановлено, що позивачем платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах № 11 від 08.10.2008 року перераховано бенефіціару ROESSLER Sportfischerbedarf GmbH 3254,41 доларів США за інвойсом № 88222 від 08.07.2008 року та контрактом № 002 від 01.05.2007 року (графа 70: Призначення платежу).
На підставі п. 3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 02.02.2011 року № 71 та на підставі наказу начальника Кримської митниці № 352 від 07.07.2011 року було здійснено позапланова документальна перевірка з питань правильності визначення митної вартості товарів оформлених за вантажно-митною декларацією № 600090007/8/000931 від 17.07.2008 року та повноти нарахування і сплати митних платежів, про що складено Акт від 14.07.2011 року.
Дана перевірка була проведена у зв'язку із отриманням Кримською митницею від Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Держмитслужби України листом від 01.06.2011 року № 20/1-11/02494 копій документів та відповіді митної служби Австрії на запит про надання адміністративної допомоги у проведені перевірки законності ввезення на митну територію України товарів «обладнання для рибної ловлі» на адресу позивача та результатів митної перевірки підприємства ROESSLER Sportfischerbedarf GmbH (Австрія).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до отриманих копій документів, наданих митною службою Австрії та результатів митної перевірки підприємства ROESSLER Sportfischerbedarf GmbH, поставка товарів здійснювалась відповідно до контракту від 01.05.2007 року № 002, рахунку від 08.07.2008 року № RЕ-88222 (на суму 12 962,74 дол. США), авіанакладною від 09.07.2008 року № 235-5955 8870 (27 місця, 394,36 брутто кг.). Відповідно до перевірки митної служби Австрії, експортний рахунок від 08.07.2008 року № RЕ-88222 був облікований у бухгалтерії фірми ROESSLER Sportfischerbedarf GmbH, яка продала товари одержувачу в Україні на умовах поставки «франко-завод», а далі організувала перевезення до вказаного місця призначення.
На підставі ст. ст. 265, 266, 267 Митного кодексу України та статей 54.3.6, 54.4 Податкового кодексу України, пунктів 3, 4, Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМ України від 09.04.2008 року № 339, пункту 6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71, визначена база оподаткування (митна вартість) за ввізним митом та податком на додану вартість при митному оформленні товарів за ВМД № 600090007/8/000931 від 17.07.2008 року в розмірі 70 863,27 гривні та податкові зобов'язання, що підлягають сплаті, з ввізного мита та податку на додану вартість: з ввізного мита у сумі 5538,20 грн. та ПДВ - 10 435,95 грн.
Судами встановлено, що перевезення товарів відбулось за авіаційним транспортом через авіакомпанію «Турецькі авіалінії», при цьому австрійська фірма Cargo Partner AG була уповноважена на відповідне перевезення від аеропорту Відня до вказаного у накладній місця призначення. Надання послуг з перевезення підтверджується рахунком від 18.07.2008 року № RЕ-88222 (на суму 1678,13 дол. США). Експортне митне оформлення здійснювалось за ВМД від 09.07.2008 року № 08AT320000EV4YERG9.
Таким чином, перевіркою встановлено, що загальна задекларована у ВМД від 17.07.2008 року № 600090007/8/000931 митна вартість товару (у сумі 24 221,75 грн., еквівалент 3254,41 дол. США (курс за 1 дол. США 4,84010 грн.) є нижчою від вартості товару при експорті з Австрії, яка відповідно до рахунку від 08.07.2008 року № RЕ-88222 та експортної декларації від 09.07.2008 року № 08AT320000EV4YERG9, становить 12 962,74 дол. США. Отже, товари, які були імпортовані позивачем на митну територію України мали значну різницю у фактурній вартості товарів, ніж було заявлено декларантом, а саме заявлена митна вартість товарів, що переміщувалась через митний кордон України, виявилась у декілька разів нижче, ніж їх дійсна ціна.
У зв'язку з виявленими порушеннями 15.07.2011 року Кримською митницею прийнятті податкові рішення форми № 23 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 9691,85 гривня (за основним платежем - 5538,20 гривень та за штрафними санкціями - 4153,65 гривні) та № 24 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 18 262,91 гривні (за основним платежем - 10 435,95 гривень та за штрафними санкціями - 7826,96 гривень).
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Статтею 81 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 264 МК України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну та порядок їх застосування визначені статтею 266 МК України. Так частиною 2 вказаної статті встановлено, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно ч. 1 ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Аналізуючи наведені норми, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що митне оформлення експортованих товарів здійснюється зокрема на підставі точних відомостей про митну вартість таких товарів, яка має базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
В свою чергу, пунктом 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 71 затверджено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, який визначає основні вимоги щодо проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи.
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що перевірка проводиться у разі, зокрема надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки прийнято за основу лише відомості про вартість товарів для риболовства, наданих митною службою Австрії.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вважаючи, що оскаржувані рішення про донарахування зобов'язань прийняті без врахування всіх обставини, що мають значення для з'ясування реальної та об'єктивно вартості ввезених товарів, виходили з наступного.
Судами встановлено, що відповідно до рапорту вих. № 100000/65195/2010-001 Фірма ROESSLER продала товари, що є об'єктом операцій, одержувачеві в Україні на умовах поставки «франко-завод», згідно експортної декларації 09.07.2008 року № 08AT320000EV4YERG9, митна вартість товарів за ВМД № 600090007/8/000931 від 17.07.2008 рок відповідно з врахуванням транспортних витрат в загальному розмірі 12 962,74 доларів США.
Проте згідно наданих сторонами копій контракту № 002 від 01.05.2007 року умовами поставки є CPT Simferopol, що згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» № 23 від 01.01.1990 року, передбачає сплату продавцем фрахту за перевезення товару до погодженого місця призначення.
Крім того, судами встановлено та вбачається з акту перевірки взаєморозрахунків по контракту № 002 від 01.05.2007 року, згідно якого відсутня заборгованість позивача перед контрагентом ROESSLER SportfischerbedarfGmbH.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем неповно були досліджені подані для митного оформлення позивачем документи, так і документи, які надійшли від митної адміністрації Республіки Австрія.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України - відхилити.
Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2012 року у справі № 2а-9008/11/0170/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: О.А. Моторний
І.В. Приходько