02 вересня 2013 року м. Київ К/9991/36731/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 р.
у справі №2а-2013/11/1270
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа Інжиніринг»
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську
про визнання незаконним акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Природа Інжиніринг» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську (далі - відповідач) про визнання незаконним акту перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 р. №0039391600/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності подання податкових декларацій за період з квітня по жовтень 2010 р., про що складено акт від 14.12.2010 р. №794/28-524.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2010 р. № 0039391600/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1020,00 грн. за порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказав на те, що подані позивачем податкові декларації не були визнані як податкова звітність, про що останній повідомлявся листами, а отже у контролюючого органу були всі правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до податкового органу подавалися податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-жовтень 2010 р., про що свідчать штампи податкового органу про їх отримання.
Відповідно до абзацу першого п.п. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
При цьому, за змістом ч.1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів того, що позивачем не вчасно подані до податкового органу податкові декларації, а також те, що йому надсилалися листи про невизнання податкової звітності за квітень-жовтень 2010 р., колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової звітності.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекція у м. Луганську залишити без задоволення.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 р. у справі №2а-2013/11/1270 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Острович С.Е.