Головуючий в 1 інстанції Майданніков О.І.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 27
08 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Хейло Я.В.,
при секретарі Мишко Д.О.,
за участю
представника позивача Степашова М.І.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року,-
18 липня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача та зазначав, що 26 серпня 2008 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (назва змінена згідно статуту, погодженого Національним Банком України (далі НБУ) 04 листопада 2009 року та зареєстрованого 05 листопада 2009 року) та відповідачем ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 014/10-2/332, згідно з умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 78 000 доларів США, строком погашення по 26 серпня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 16,5% річних в порядку та строки згідно Додатку № 1 до Кредитного договору № 014/10-2/332, який є невід'ємною частиною Кредитного договору.
28 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 014/10-2/332/1 до кредитного договору № 014/10-2/332 від 26 серпня 2008 року, відповідно до якої сторони визначили графік повернення заборгованості за кредитним договором в новій редакції.
Позивач свої обов'язки перед відповідачем за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Разом з тим, платежі в погашення Кредиту та сплату відсотків за його користування в порушення ст. 526 ЦК України та п. 1.5.1. Кредитного договору, відповідачем здійснювалися з порушенням графіку, що призвело до простроченої заборгованості відповідача перед позивачем і станом на 1 червня 2013 року загальна заборгованість за Кредитним договором становить - 46 311 доларів США 97 центів, з яких: заборгованість за кредитом - 44 850 доларів США; заборгованість за відсотками - 1 212,57 доларів США; пеня за прострочення строків погашення кредиту - 151,96 долар США, що в перерахунку в національну валюту за курсом НБУ станом на 01 червня 2013 року становить 370 171,58 грн., які позивач просив стягнути з відповідача та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 441,00 грн.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неналежну оцінку судом першої інстанції наданих доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що відповідач ОСОБА_5 був обізнаний про те, що банк вимагає від нього дострокового погашення кредиту, однак не зробив цього в тридцятиденний строк, чим порушив умови кредитного договору.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги і просила залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку, суд першої інстанції виходи з того, що позивачем не було доведено виконання умов кредитного договору, щодо дострокового виконання боргових зобов'язань відповідачем, а саме отримання позичальником відповідної вимоги, а тому відсутні підстави дострокового погашення кредиту відповідно до умов договору.
Проте погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином, у відповідності з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу та інших умов, які зазвичай висуваються.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується погасити кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник повинен повернути займодавцю позику (грошові кошти в той же сумі або речі, визначені родовими ознаками, тієї ж кількості, того ж роду та якості, які були передані йому займодавцем) в строк і в порядку, встановленому договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 26 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 укладений кредитний договір № 014/10-2/332, згідно з умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 78 000 доларів США строком погашення по 26 серпня 2018 року, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 16,5 % річних в порядку та строки згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору № 014/10-2/332, який є невід'ємною частиною Кредитного договору.
28 лютого 2013 року між банком та відповідачем укладена додаткова угода № 014/10-2/332/1 до кредитного договору № 014/10-2/332 від 26 серпня 2008 року, відповідно до якої сторони визначили графік повернення заборгованості за кредитним договором в новій редакції.
Платежі в погашення кредиту та сплату відсотків за його користування в порушення ст. 526 ЦК України та п. 1.5.1. Кредитного договору, відповідачем здійснювалися з порушенням графіку, що призвело до заборгованості, яка станом на 1 червня 2013 року становить - 46 311,97 доларів США і складається з заборгованості за кредитом - 44 850 доларів США; заборгованості за відсотками - 1 212,57 доларів США; пеня за прострочення строків погашення кредиту - 151,96 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за курсом НБУ станом на 01 червня 2013 року становить 370 171,58 грн.
Згідно з п. 1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за цим Договором .
Вказаним пунктом договору сторони визначили умови та порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, якими передбачено, що виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Відповідно до застереження до вказаного пункту договору реалізація положень п. 1.9.1. є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною домовленістю сторін.
7 червня 2013 року ОСОБА_5 рекомендованим листом направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та інших нарахувань за ним. В підтвердження цього банком надані відповідні документи.
Відповідач, надавши копії квитанцій від 01 липня 2013 року про часткове погашення кредиту, у судовому засіданні не заперечував, що порушив графік погашення заборгованості та сплати процентів і, таким чином, визнав порушення умов кредитного договору, але зазначив, що не отримував вимогу від позивача про дострокове виконання боргових зобов'язань.
Проте, вказане посилання відповідача та висновок суду про відсутність підстав дострокового погашення кредиту відповідно до умов договору, не можна визнати обгрунтованими, оскільки сам відповідач не заперечував порушення зобов'язань за кредитним договором та графіку виплати платежів, що відповідно до умов кредитного договору та вимог ст. 1050 ЦК України для позикодавця є підставою вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 24 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги є як направлення/вручення вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення позову.
Але і після пред'явлення позову і відкриття судом провадження у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідач кредитні кошти не повернув, хоча був обізнаний про вимогу банку про дострокове повернення коштів за кредитним договором.
Про обізнаність відповідача про наявність заборгованості за кредитним договором та вимогу банку повернути достроково кредит свідчить протокол робочої зустрічі відповідача, його представника з представником банку, яка відбулася 19 серпня 2013 року, на якій обговорювали це питання.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам у справі та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального закону, що призвело до ухвалення неправильного рішення, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог банку та стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 014/10-2/332 від 26 серпня 2008 року в розмірі 46 311,97 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України 799,300 гривень за 100 доларів США, становить 370 171 грн. 58 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 44 850 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 212,57 доларів США, пеня за прострочення строків погашення кредиту - 151,96 доларів США, пеня за прострочення строків погашення процентів - 97,44 доларів США.
Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5161, 50 грн., з яких: 3441 грн. - сплачений судових збір при зверненні до суду першої інстанції з позовними вимогами, 1720,50 грн. - судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги на рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 10 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Донецьк, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909)
- заборгованість за кредитним договором № 014/10-2/332 від 26 серпня 2008 року в розмірі 46 311,97 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України 799,300 гривень за 100 доларів США, становить 370 171 (триста сімдесят тисяч сто сімдесят одна) грн. 58 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 44 850 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 1 212,57 доларів США, пеня за прострочення строків погашення кредиту - 151,96 доларів США, пеня за прострочення строків погашення процентів - 97,44 доларів США;
- на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору 5 161 (п'ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 50 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Т.І. Биліна
Я.В. Хейло