Справа № 22-ц/774/6718/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 27 суддя Подорець О.Б.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
10 жовтня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Новицькій О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року
за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним, -
У листопаді 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями посилаючись на те, що 28 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № СМ-SМЕ301/268/2008, відповідно до якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 420000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № СМ-SМЕЗ01/268/2008 між банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір поруки № SR-СМЕ301/268/2008 від 28 липня 2008 року, згідно умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором. Позичальник зобов'язання не виконував, в зв'язку з чим, станом на 18 листопада 2010 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 3628940,86 грн. Тому банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів зазначену заборгованість та судові витрати (а.с.2-5).
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним посилаючись на те, що 28 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №СМ-SМЕ301/268/2008, відповідно до якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 420000,00 доларів США. Зазначає, що підписання кредитного договору стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства з боку банку, а тому просив суд визнати недійсним кредитний договір № СМ-SМЕЗ01/268/2008 від 28 липня 2008 року (а.с.144-149).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ «ОТБ Банк» задоволено, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено (а.с.177-180).
В апеляційні скарзі (а.с.185-187) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з неї грошових коштів, оскільки;
- судом не враховано, що сторони уклали кредитний договір та досягли домовленості щодо плаваючої відсоткової ставки, яка складається з перемінної частини FIDR та фіксованого відсотка;
- суд не звернув уваги на те, що показник FIDR складає 7,5 % річних, тобто загалом відсоткова ставка за кредитним договором складає 14,57 %;
- кредитний договір укладено до 28 липня 2028 року, а таким чином обсяг зобов'язання збільшується на 7,07 %, а тому подальше виконання договору поруки призведе до явного порушення майнових інтересів сторін та позбавляє апелянта як поручителя можливості розраховувати на заплановані витрати по своєму зобов'язанню, на яки він розраховував під час укладання договору.
В апеляційні скарзі (а.с.192-194) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки;
- суд не розглянув клопотання про повторне проведення судово-бухгалтерської експертизи;
- в судовому рішенні суд безпідставно зазначив, що представник відповідачів в судове засідання не з'явився, про причини явки не повідомив, в той час як було письмово заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
- суд не врахував, що справжність та правильність розрахунків із плавучою відсотковою ставкою може встановити лише експерт, який має відповідну фахову освіту та спеціальні знання.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково, а скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги та відмовляючи у задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладено кредитний договір, виконання якого забезпечено договором поруки, внаслідок невиконання зобов'язань з боку позичальника по кредитному договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з обох боржників.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № СМ-SМЕ301/268/2008 (а.с.9-18), відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 420000,00 доларів США, що на час надання кредиту становило 2033976,00 грн. (а.с.22).
Свої зобов'язання ОСОБА_2 своєчасно не виконав, його заборгованість за кредитним договором станом на 18 листопада 2010 року становить 3628940,86 грн. (а.с.8).
Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком боргу станом на 18 травня 2012 року (а.с.98-99) та наданим банком копією руху по рахунку ОСОБА_2 за період до 16 травня 2012 року (а.с.100-122).
Отримання кредиту на наявність боргу з кредиту ОСОБА_2 не заперечується.
Надані банком розрахунки щодо заборгованості по сплаті відсотків ОСОБА_2 не спростовані.
Доводи апеляційної скарги щодо непроведення судом першої інстанції судово-бухгалтерської експертизи щодо встановлення справжності та правильності розрахунків із плавучою відсотковою ставкою не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відсутні підстави вважати, що такі розрахунки може перевірити лише експерт, який має відповідну фахову освіту та спеціальні знання.
Відповідно до умов кредитного договору сторони (банк та ОСОБА_2) домовились, що розмір відсоткової ставки складається з двох величин: з фіксованого відсотка, який встановлена кредитним договором у розмірі 6,00 %, та плаваючій частини - FIRD у розмірі 8,50 % (а.с.9-18).
Згідно з додатковою угодою до кредитного договору між банком та ОСОБА_2 від 05 травня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом встановлена фіксована відсоткова ставка у розмірі 7,50 %, а з 04 січня 2010 року до повного виконання зобов'язань встановлюється плаваюча відсоткова ставка 14,57 %, яка складається з фіксованої частини у розмірі 7,07 % та FIRD у розмірі 7,50 % (а.с.230-232).
При цьому розмір FIRD залежить від розміру відсоткової ставки по строковим депозитним депозитам для фізичних осіб, про що сторонами досягнуто домовленість в кредитному договорі, а тому зміна розміру процентів за користування кредитом в залежності від зміни розміру FIRD не потребує погодження з позичальником.
Таким чином розрахунок розміру процентів за користування кредитом грунтується на розмірі фіксованої відсоткової ставки, встановленої кредитним догвоором та додатковою угодою до нього, та на розмірі FIRD, який встановлюється в розмірі відсоткової ставки по строковим депозитним депозитам для фізичних осіб.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неможливості перевірити розрахунок заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та необхідності проведення судово-бухгалтерської експертизи є бездоказовими і не можуть бути прийняті до уваги.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором 28 липня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-СМЕ301/268/2008, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно зх позичальником по його зобов'язанням за кредитним договором (а.с.19-21).
За умовами п.2.1. договору поруки ОСОБА_1 відповідає за сплату позичальником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку як встановлено у кредитному договорі.
В п.2.2. договору поруки зазначено, що порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі їх зміни їх суми, відповідно до п.2.1. договору поруки.
Разом з тим, як зазначено вище, п.2.1. договору поруки не містить умов щодо домовленості сторін (банку та поручителя) у разі зміни розміру боргових зобов'язань.
Натомість в п.7.2. договору поруки передбачено, що зміни та доповнення до цього договору підлягають укладенню в письмовій формі.
Тому слід визнати, що зміна розміру фіксованої частини відсоткової ставки, встановлена додатковою угодою між банком та позичальником мала бути погоджена з поручителем шляхом укладення додаткової угоди до договору поруки.
Згідно ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Умовами кредитного договору (а.с.9-18), з якими погодився поручитель в договорі поруки (а.с.19-21), встановлено, що розмір процентів за користування кредитом складається з двох величин: з фіксованого відсотка у розмірі 6,00 % та плаваючій частини FIRD у розмірі 8,50 %, тобто в розмірі 14,50 %.
Додатковою угодою до кредитного договору від 05 травня 2009 року збільшено розмір фіксованої частини відсоткової ставки до 7,07 % (а.с.230-232).
Внаслідок цього розмір процентів за користування кредитом з 04 січня 2010 року встановлений у розмірі 14,57 %, де фіксованої частини у розмірі 7,07 % та FIRD у розмірі 7,50 %.
За таких обставин слід визнати, що порука припинилася, оскільки збільшення розміру процентів за користування кредитом за рахунок збільшення розміру фіксованої частини відсотків здійснено без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності.
Задовольняючи позовні вимоги банку до поручителя ОСОБА_1, суд першої інстанції на зазначені обставини не звернув уваги та ухвалив рішення про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором з порушенням вимог ч.1 ст.559 ЦК України про припинення поруки.
Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з зв'язку з порушенням норм матеріального права.
З огляду на вищенаведене та оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «ОТП Банк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 як до поручителя з підстав припинення поруки.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором - скасувати.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ301/268/2008 від 29 липня 2008 року - відмовити.
В решті рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: