Справа № 758/9397/13-ц
Категорія 23
10 жовтня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В. ,
при секретарях - Злобарю А. Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Київгаз" до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожитий газ, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19.11.2003 року між ВАТ «Київгаз» (правонаступником якого є ПАТ «Київгаз») та позивачкою ОСОБА_1 був укладений Договір №300000450.7 про надання послуг з газопостачання. Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався безперервно постачати відповідачці природний газ за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачка зобов'язувалась проводити оплату за використаний газ щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяця.
Відповідно до п.10 Правил, розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 01 січня 2007 року за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.
Обсяг спожитого газу визначався лічильником №202445 встановленим в будинку.
Вартість спожитого відповідачкою газу визначалась множенням обсягів спожитого газу на диференційовані тарифи на природний газ, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
В період з 01.12.2008 року по 30.07.2010 року вартість газу визначалась Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про роздрібні ціни на газ природний, що використовується для потреб населення» №1239 від 25.10.2008 року з 01.08.2010 року Постановою НКРЕ України №812 від 13.07.2010 р..
Разом з відповідачкою одночасно проживають інші споживачі, один з яких має право на пільгу, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме на 100 процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Обсяг спожитого газу, який перевищує пільгові норми відповідачка повинна оплачувати за повною вартістю.
У зв'язку з виникненням заборгованості за спожитий природний газ, 04.04.2005 року між позивачем та відповідачкою була укладена угода №168 про погашення заборгованості за спожитий природний газ відповідно до якого заборгованість у сумі 682,45 грн. відповідно до показників газового лічильника 39 626 м.куб.. Відповідачка повинна була оплатити протягом 12 місяців та яку вона оплатила до кінця 2008 року.
Працівниками позивача в будинку АДРЕСА_1 були виявлені зміни у системі газопостачання, які полягали у забудові зовнішнього газопроводу та газифікації другого поверху. Оскільки самовільне втручання в систему газопостачання не допускається та є підставою для припинення газопостачання, 23.06.2010 року самочинна газифікація другого поверху була відключена та встановлена заглушка.
Враховуючи, що з лютого 2009 року по березень 2011 року відповідачка порушувала встановлений Договором та Правилами порядок розрахунку за надані послуги, на адресу відповідачки була відправлена претензія із вимогою оплатити наявну суму боргу, яка була отримана відповідачкою 19.03.2011 року. Оскільки протягом 10 днів після отримання претензії борг не був оплачений, 29.03.2011 року газопостачання будинку було припинено з установкою заглушки.
Відповідачка не здійснювала оплату за отримання послуг за надання природного газу, у зв'язку з чим за період з лютого 2009 року до березня 2011 року у неї утворилась заборгованість у сумі 5 311,99 грн., з яких: заборгованість за спожитий природний газ 4 326,01 грн., інфляційні збитки у сумі 640,36 та три відсотки річних у сумі 345,62 грн., які позивач просив стягнути відповідачки на його користь та судові витрати у розмірі 214,60 грн..
У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав. Пояснив, що відповідачка намагається ввести суд в оману, що вона не підписувала договір на постачання газу, безпідставно заперечує, що є споживачем газу разом зі своїми дітьми. В будинку дійсно зареєстрований ОСОБА_2, разом з тим, він займає меншу площу будинку, користується 100% знижкою по оплаті газу, та відповідачка, на яку відкрито особовий рахунок, повинна нести обов'язок по оплаті газу перед позивачем. У випадку, якщо між відповідачкою на іншими споживачами газу у будинку виникнуть фінансові питання щодо оплати газу, то ОСОБА_1 має право вимоги до споживачів газу як до солідарних боржників.
Крім того, зазначив, що по факту припинення газопостачання у будинок проводилася прокурорська перевірка та порушень з боку позивача виявлено не було. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 підписувала договір про надання послуг з газопостачання, а тому повинна нести обов'язок по оплаті газу.
Представник відповідачки у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Посилалась на те, що ОСОБА_1 договір на постачання газу не підписувала, не повинна нести обов'язок по оплаті газу самостійно. Крім того, відповідачка набула право власності на будинок пізніше від того, коли було укладено договір.
Представник третьої особи ОСОБА_2 у судовому засіданні просила прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства та врахувати, що обов'язок щодо оплати газу повинна нести ОСОБА_1 До того часу, як вона самовільно під'єдналась до газового лічильника, встановленого ОСОБА_2, боргу за газ не було. Споживання здійснювалося у такій кількості, що пільга ОСОБА_2 покривала споживання та практично ніколи не виникало обов'язку щодо оплати газу.
Разом з тим, ОСОБА_1, яка займає другий поверх будинку по АДРЕСА_1 самостійно підключилася до лічильника ОСОБА_2 Обсяг споживання виріс у рази, однак ОСОБА_1 спожитий газ не оплачує, незважаючи на те, що уклала договір на постачання газу.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що будинок по АДРЕСА_1 є двоповерховим. У даному будинку зареєстровані з 1959 року ОСОБА_2 як власник будинку, з 1997 року - його дочка ОСОБА_1 з двома дітьми (а.с. 104).
Будинок, в якому проживають сторони, газифікований, у будинку встановлено один газовий лічильник, технічна документація на який оформлена на ім'я ОСОБА_2
Перший поверх будинку займає ОСОБА_2, газопостачання першого поверху здійснюється з дотримання відповідних норм.
Другий поверх будинку займає відповідачка ОСОБА_1 з членами своєї сім'ї. Газифікація другого поверху будинку здійснена без згоди ПАТ «Київгаз», про що свідчить Акт про прийом закінченого будівництвом об'єкта (а.с. 150).
Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 самовільно під'єднала систему постачання газу другого поверху до лічильника ОСОБА_2
Обсяги споживання газу збільшилися, що призвело до утворення заборгованості з оплати газу.
За зверненням ОСОБА_2 29 березня 2011 року постачання газу до другого поверху будинку було припинене шляхом встановлення заглушки (а.с. 18).
Порушень з боку працівників ПАТ «Київгаз» щодо припинення газопостачання у будинок виявлено не було (а.с. 149).
Разом з тим, заборгованість за спожитий газ, що утворилась за період з 2009 року, погашена не була, у зв'язку чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні питання, хто ж з мешканців будинку повинен нести обов'язок щодо оплати газу, суд виходить з наступного.
19.11.2003 року між ВАТ «Київгаз» (правонаступником якого є ПАТ «Київгаз») та позивачкою ОСОБА_1 був укладений Договір №300000450.7 про надання послуг з газопостачання. Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався безперервно постачати природний газ за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачка зобов'язувалась проводити оплату за використаний газ щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяця (а.с. 9-14).
Укладення даного договору було здійснено відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, відповідно до яких (як на той час) не вимагалося укладення договору саме з власником будинку та достатньо було пред'явлення доказів реєстрації у будинку.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 була зареєстрована у будинку з 1997 року, ВАТ «Київгаз» правомірно уклало з нею договір на постачання газу у будинок.
Незважаючи на те, що на момент укладення договору ОСОБА_1 не була власником будинку, обов'язок щодо оплати газу, встановлений у договорі, повинен виконуватися.
Так, відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, заборгованість за спожитий газ, що утворилась в період з 1 лютого 2009 року по березень 2011 року у розмірі 4326,01 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, на користь позивача підлягають стягненню також 3% річних та інфляційні нарахування, а саме 345,62 грн. як 3% річних та 640,36 грн. інфляційних нарахувань згідно розрахунків позивача (а.с. 20-21).
Даних висновків суду не спростовують посилання відповідачки на ті обставини, що власником частини будинку вона стала лише у 2007 році (а.с.106-112), а тому й не укладала договору на постачання газу у 2003 році, оскільки такі твердження відповідачки спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких відповідачка щонайменше з 1997 року проживає у будинку.
Докази про те, що підпис у договорі на надання послуг з газопостачання від 19.11.2003 р. належить не ОСОБА_1, суду не надано.
Висновків суду також не спростовують посилання відповідачки на ті обставини, що вона є лише співвласником будинку, а тому повинна нести витрати разом з ОСОБА_2, оскільки обов'язок щодо оплати газу перед позивачем відповідачка несе на підставі договору.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають також 214,60 грн. судового збору .
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 541, 625, 714 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215, 294 ЦПК України, -
Позов Публічного акціонерного товариства „Київгаз" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Київгаз" (код ЄДРПОУ 03346331) 4 326,01 грн. заборгованості за спожитий газ, 345,62 грн. як 3% річних, 640,36 грн. - інфляційних нарахувань, що разом становить 5 311,99 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Київгаз" 214,60 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Войтенко