"10" жовтня 2013 р.Справа № 5024/1604/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представника позивача - Сидоренко А.С., довіреність № 14-58, дата видачі : 22.03.13;
/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні (про час та місце його проведення повідомлений 12.09.13р. належним чином - див. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.09.13р.), заявив клопотання про перенесення розгляду справи на іншу, біль пізнішу дату, через зайнятість представників у інших судових процесах, яке колегією відхилено, як не обгрунтоване, оскільки доказів означених обставин не представлено/
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м.Київ
на рішення господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року
по справі № 5024/1604/2012
за позовом скаржника
до Приватного підприємства „Херсонтеплогенерація"
про стягнення 983963,97 грн..
Встановив:
У листопаді 2012 р. Публічне акціонерне товариство /далі по тексту ПАТ/ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства /далі - ПП/ „Херсонтеплогенерація" про стягнення 983963,97 грн., з яких 727742,41 грн.- основний борг, 8106,61 грн. - інфляційних втрат, 88211,3 грн. - пені, 141787,08 грн. - шрафу та 18116,57 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 193, 231 ГК України мотивовані тим, що відповідач не виконав умови договору №14/2391/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 р. (суддя Людоговська В.В.) позовні вимоги ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" задоволені частково. Принено провадження в частині стягнення основного боргу через його оплату під час розгляду справи. Стягнуто з ПП „Херсонтеплогенерація" на користь позивача 18116,57 грн. 3 % річних, 27962,45 грн. пені, 70893,54 грн. штрафу та 19680 грн. по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог /8106,61грн. інфляційних втрат, 60248,85 грн пені та 70893,54грн./ відмовлено, оскільки інфляційні відсотки нараховано безпідставно, а пеню та штраф судом зменшено на підставі ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення частини пені та штрафу ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 р. в цій частині та задовольнити відповідні вимоги в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Скаржник вважає, що судом порушено норми матеріального права - ст. 233 ГК України, ст. ст. 224, 258, 549-551, 625 ЦК України та процесуального права - ст. ст. 43, 83 ГПК України, оскільки:
- оскаржуване рішення містить в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи відповідача;
- cудом в оскаржуному рішенні жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість випадку щодо заборгованості відповідача, з якою закон пов'язує право суду на зменшення неустойки.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 30.09.2011 р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - ( Продавець ) та ПП „Херсонтеплогенерація" - ( Покупець ) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2391/11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Відповідно до п. 2.1. продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 3 205 тис. куб. м. у тому числі по місяцях кварталів.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Пункт 3.3. договору передбачає, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових осягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн. крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.
Оплата у відповідності до п. 6.1. договору за газ здійснюється покупцем виключно грошовим шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, з поточних рахунків покупця.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
У відповідності до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору покупець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Згідно з п.11.1 договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України забов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до актів приймання-передачі природного газу жовтень 2011 р. - квітень 2012 р. / а.с. 17-22 т. 1 / підписаних сторонами, позивач виконав прийняті на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Відповідач у порушення умов п. 6.1. договору розрахувався з позивачем не в повному обсязі, сплативши 2002735,57 грн. На момент звернення позивача з позовом, заборгованість відповідача склала 727742,41 грн..
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач сплатив залишок заборгованості в сумі 727742,41 грн., тому судова колегія керуючись п.1-1 ст.80 ГПК України вважає припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу законним, з чим погоджується і скаржник. Також він погодився з обгрунтованими висновками господарського суду про відсутність підлягаючих стягненню інфляційних втрат, оскільки їх було нараховано без врахування приписів листа Верховного суду України № 62-97 від 3.04.97р. та інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.12р..
Судом також встановлено, що позивачем підставно нарахованопеню у розмірі 88211,30 грн. та штраф у сумі 141787,08грн., а також тривідсотки річних в сумі 18116,57грн. і останні стягнуто на підставі ст.625 ЦК України в повному обсязі, а до неустойки застосовано зменшення її розміру, яке скаржник вважає неправомірним, оскільки ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" є збитковим підприємством, має значні борги перед поставляючою організацією та більш ніж 300 млн. грн. податкового боргу, що не враховано судом.
Приймаючи рішення в цій частині суд послався на норми права, якими зокрема передбачено:
-частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов"язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків;
-статтею 83 ГПК України встановлено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
-пунктом 1 ст.233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, судова колегія погоджується з обгрунтованістю застосування судом означених норм, оскільки відповідачем був в повному обсязі погаший основний борг, отже збитки, які поніс позивач, є мінімальними, тоді як штрафні санкції надмірно великі. Також необхідно зазначити, що отриманий відповідачем газ, використовується виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними громадами, які мають певні пільги і надходження коштів на рахунки відповідача за надане тепло багато в чому залежить від своєчасного та повного фінансування цих пільг. Крім того, відповідачем надано докази заборгованості Херсонської міської ради з відшкодування відповідачу різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню, яка значно перевищує борг відповідача перед позивачем, що свідчить про відсутність вини першого у зволіканні з платежами.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив фактичні обставини справи, надав вірну юридичну оцінку представленим сторонами доказам, не порушив норми матеріального та процесуального права та прийняв обгрунтоване та законне рішення. Отже, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 13.08.2013. - без змін.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 13.08.2013 року по справі № 5024/1604/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" - без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 11.10.13 р..
Головуючий суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов