04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" жовтня 2013 р. Справа№ 925/955/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Шевченка Е.О.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Ченцов О.Є. (довіреність №4 від 17.09.2013 р.)
від відповідача - Бурлака Ю.М. (довіреність б/н від 01.07.2013 р.)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Уманське лісове господарство»
на рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року
у справі №925/955/13 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області
до Державного підприємства «Уманське лісове господарство»
про стягнення суми
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Державного підприємства «Уманське лісове господарство» про стягнення з відповідача 4373,08 грн. основного боргу, 90,23 грн. пені, 153,54 грн. 3% річних та 98,25 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто відповідача на користь позивача 4373,08 грн. боргу, 90,23 грн. пені, 153,40 грн. 3% річних та 98,25 грн. інфляційних втрат та судового збору в сумі 1720,50 грн. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, в розмірі визнаної відповідачем суми.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, а рішення скасувати.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
01.05.2009 р. між Державним підприємством «Уманське лісове господарство» (об'єкт за договором) та Державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (Аварійно-рятувальна служба за договором) було укладено договір № 220 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, за умовами якого позивач зобов'язався організувати та здійснювати аварійно-рятувальне обслуговування позивача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Розділом 4 вказаного договору сторони передбачили, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 1% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта, а саме 1172, 88 грн. на рік. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт проводиться за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). Плата за обслуговування об'єкта Аварійно-рятувальною службою здійснюється перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.
Відповідно до п.п. 6.2., 6.3., 6.4. договору, дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
При відмові від послуг Аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.
Зміни і доповнення до договору вносяться лише письмово за згодою сторін.
12.11.2010 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості в сумі 1759,32 грн. за надані послуги по обслуговуванню відповідача.
Відповідач надав позивачу відповідь від 07.12.2010 р. № 750 на претензію, в якій визнав претензію необґрунтованою та повідомив, що позивач не надав доказів виконання ним своїх обов'язків, Крім того, відповідач повідомив позивача, що ДП «Уманське лісове господарство» відповідно до п. 6.3. договору відмовляється від послуг позивача, тому з цих підстав просить вважати даний договір не дійсним з 10.01.2011 р.
Листом від 16.02.2011 р. позивач повідомив відповідача, що за умовами договору відповідач повинен оплачувати вартість утримання оперативних одиниць, передбачену в договорі, та заперечив проти розірвання договору і вважає договір чинним.
07.12.2012 р. позивач надіслав відповідачу лист № 479 із пропозицією розірвати договір № 220 від 01.05.2009 р. у зв'язку з тим, що ДП «Уманське лісове господарство» відсутнє в переліку потенційно небезпечних об'єктів Черкаської області, затвердженому протоколом № 46 засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС від 05.11.2012 р., та в листі вказав, що договір буде вважатися розірваним з моменту отримання від відповідача погодження на цю пропозицію. Відповідь на цей лист позивач не отримав.
15.01.2013 р. відповідач надіслав позивачу лист № 49, в якому повідомив про те, що підприємство не входить до переліку об'єктів, що підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами. Відповідач зазначив, що листом від 07.12.2010 р. вже повідомляв позивача про відмову від послуг, у зв'язку з чим вимоги щодо підписання актів звірки вважав безпідставними.
У відповідь на вказаний лист позивач надіслав відповідачу лист № 53 від 24.01.2013 р., в якому вказав, що вважає договір № 220 від 01.05.2009 р. розірваним з 24.01.2013 р. з огляду на те, що відповідач не визнає дію договору та не здійснює оплату відповідно до його умов.
У зв'язку із несплатою відповідачем вартості наданих послуг за період з 01.05.2009 р. по 23.01.2013 р. позивач звернувся з даним позовом до суду та пред'явив до стягнення борг в сумі 4373,08 грн., 90,23 грн. пені, 153,54 грн. три проценти річних, 98,25 грн. інфляційних втрат.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, відповідач не заперечив факт надання позивачем рахунків на оплату, а представник відповідача визнав борг в сумі 1759,32 грн. по 10.01.2011 р.
Заявлений позивачем борг в сумі 4373,08 грн. складається із двох сум: 1759,32 грн. - це вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності за період з 01.05.2009 р. по 31.10.2010 р., що виходячи з дати відправки і з урахуванням поштового обігу кореспонденції повинно бути оплачено не пізніше 23.11.2010 р.; та 2613,76 грн. - за період з 01.11.2010 р. по 23.01.2013 р., що повинно бути оплачено не пізніше 25.03.2013 р. (а.с.11).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що договір № 220 є розірваним з 10.01.2011, враховуючи наступне.
Статтею 907 ЦК України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що при відмові від послуг Аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.
Таким чином, умовами договору передбачено порядок розірвання договору, який відповідач беззаперечно виконав, а саме листом від 07.12.2010 р. №750 попередив позивача про відмову від послуг аварійно-рятувальної служби.
Тобто, за умовами договору з 10.01.2011 р. договір не є дійсним.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 1889,66 грн. за період з 01.05.2009 р. по 10.01.2011 р.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок, вважає, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 90,23 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивач нарахував суму пені за прострочення виконання відповідачем оплати наданих послуг за період з 26.03.2013 р. по 17.06.2013 р. Проте, судом апеляційної інстанції визнано обгрунтованим стягнення суми основного боргу за період з 01.05.2009 р. по 10.01.2011 р. Позивачем пеня в зазначений період не нараховувалась, отже і підстави для нарахування та стягнення пені в зазначений період у суду відсутні.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 153,54 грн. та інфляційних втрат в розмірі 98,25 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд вважає правомірним стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.05.2009 р. по 10.01.2011 р., проте сам позивач зазначає у своєму розрахунку, що строк прострочення оплати наданих послуг наступає з 24.11.2010 р.
В результаті виконаного судом перерахунку, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат за період 3 24.11.2010 р. по 10.01.2011 р. та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 7,46 грн. 3% річних та 15,12 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 р. у справі №925/955/13 підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Уманське лісове господарство» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 р. у справі №925/955/13 скасувати частково.
Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Уманське лісове господарство» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. 24 Партз'їзду, 6, ідентифікаційний код 00993389) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, ідентифікаційний код 25576385) 1889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 66 коп. боргу, 7 (сім) грн. 46 коп. 3% річних, 15 (п'ятнадцять) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 697 (шістсот дев'яносто сім) грн. 76 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, ідентифікаційний код 25576385) на користь Державного підприємства «Уманське лісове господарство» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. 24 Партз'їзду, 6, ідентифікаційний код 00993389) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Черкаської області.
Справу №925/955/13 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Алданова С.О.
Судді Дикунська С.Я.
Шевченко Е.О.