09 жовтня 2013 року справа № 919/865/13
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5
Ідентифікаційний код: 25750044)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1
Ідентифікаційний код: НОМЕР_1)
про стягнення 403510,9 грн
за участю представників:
позивач - явку уповноваженого представника не забезпечив
відповідач - не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) с позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 420649,11 грн заборгованості за Договором оренди №43-11 від 29.08.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.
Ухвалою суду від 25.07.2013 порушене провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2013
Ухвалою суду від 03.09.2013 провадження у справі в частині вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради 17138,21 грн основного боргу за Договором №43-11 від 29.08.2011 припинено.
Ухвалою суду від 03.09.2013 розгляд справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відкладено на 24.09.2013
Ухвалою суду від 24.09.2013 продовжено строк розгляду справи до 10.10.2013, розгляд справи відкладено на 09.10.2013.
У судове засідання 09.10.2013 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляджу справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та, відзив на позов не надав.
Так, зі змісту ст.22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Ураховуючи викладене, з урахуванням тривалості розгляду справи, суд вирішив за можливе здійснювати розгляд справи за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
19.08.2011 між територіальною громадою в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Позивач (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 43-11 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудоване нежитлове приміщення (з № 1 по № 7) загальною площею 113,5 кв.м. з ганком, входом у підвал, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі - об'єкт оренди) (арк.с.13-15).
Даний договір є новою редакцією Договору оренди нерухомого майна №43-11 від 19.04.2011 (пункт 9.4. Договору)
19.04.2011 об'єкт оренди було передано відповідачу за актом прийому-передачі (арк..с.14).
Відповідно до пункту 3.2 розмір орендної плати складає 11130,47 грн у місяць та перераховується відповідачем позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця .
У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.
Строк дії Договору встановлено до 23.03.2016 (пункт 7.1. Договору).
Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за № 1373.
Таким чином, на час розгляду справи, договір є чинним.
На думку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період з листопаду 2012 по червень 2013, у позивача виникло право на стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій за Договором, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
В засіданні суду 03.09.2013 було припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 17138,21 грн основного боргу. Отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 403510,9 грн штрафних санкцій.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Нормами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та частиною третьою статті 285 ГК України.
Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата сплачується щомісячно та перераховується відповідачем позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати у період з листопада 2012 по червень 2013 року. Однак, зазначену заборгованість позивачем погашено та станом на 02.09.2013 за відповідачем заборгованості не має, що підтверджується довідкою, наданою позивачем (арк. с. 34).
Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1051,21 грн - пені, 1762,77 грн. - 30% річних та 400696,92 грн - штрафу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 ЦК України.
Пунктом 8.6. Договору передбачений обов'язок відповідача сплатити позивачу 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде перевищувати 30 календарних днів.
Суд перевірив розрахунок 30% річних (арк.с.8), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 1762,77 грн підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 1051,21 грн.
Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 ЦК України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом пункту 8.5. Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє за період на який буде нараховуватися пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.8), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 1051,21 грн такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 400696,92 грн, враховуючи положення пункту 8.7. Договору.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Частиною перша статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми.
Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.7 Договору передбачена можливість стягнення з відповідача штрафу, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати у разі, якщо прострочення внесення орендної плати перевищує 60 календарних днів.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.
Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 11130,47 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 400696,92 грн. (11130,47 грн. *12*3).
В той же час, стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.
Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, що існувала за відповідачем, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 4006,96 грн.
Відповідно до статей 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 8412,98 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1,, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509,ЗКПО 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) борг за Договором №43-11 від 19.08.2011 у розмірі 6820,94 грн, з яких: 1051,21 грн - пеня, 1762,77 грн - 30% річник та 4006,96 грн - штраф.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1,, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі 8412,98 грн.
4. В задоволені решти вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 14.10.2013.
Суддя І.А. Харченко