29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" жовтня 2013 р.Справа № 924/771/13
Господарський суд Хмельницької області у колегіальному складі:
головуючий суддя Магера В.В., суддя Радченя Д.І., суддя Музика М.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-поліграфічне агентство „БРІСК",
м. Харків
до Приватного підприємства „Лєгніца", м. Хмельницький
про стягнення 58 885,52 грн. пені
За участю представників сторін:
від позивача: Івахненко С.І. - за довіреністю № 05/07 від 01.07.2013 р.;
від відповідача: Лучковський В.В. - за довіреністю від 26.06.2013р., в судовому засіданні 26.09.2013р.
Рішення приймається 10.10.2013р., оскільки в засіданні 26.09.2013р. оголошувалась перерва.
В засіданні суду 10.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої (із врахуванням зміни підстав позову, які прийняті судом), просить стягнути із відповідача 58 885,52 грн. пені за прострочення оплати коштів по договору дистрибуції №ТМ 33 від 15.09.2011р. відповідно до поданих розрахунків суми пені.
В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно сплачував грошові кошти за поставлений товар згідно товаротранспортних накладних №1958 від 17.04.2012р., №1959 від 17.04.2012р., №1989 від 22.04.2012р., №1990 від 22.04.2012р. №2841 від 25.06.2012р. №2842 від 25.06.2012р., №3069 від 10.07.2012р., №3070 від 10.07.2012р., №3072 від 10.07.2012р. №3259 від 17.07.2012р., №3260 від 17.07.2012р., №3261 від 17.07.2012р. №6901 від 12.12.2012р. Тому, правомірними вважає вимоги про стягнення з відповідача 58 885,52 грн. пені за період прострочення по кожній видатковій накладні.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дійового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.6.2. договору дистрибуції ТМ №33 від 15.09.2011р. у випадку несвоєчасної оплати продукції, дистриб'ютор сплачує підприємству пеню в розмірі 0,2% від вартості поставленої продукції за кожен день прострочення оплати.
Представник позивача в засідання суду 10.10.2013р. прибув, позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в засідання суду 10.10.2013р. участі не приймав, проте в засіданні 26.09.2013р. (з оголошенням перерви) проти позову заперечив, посилаючись на неправильний розрахунок пені, проведений позивачем.
У письмовому відзиві від 10.09.2013р. відповідач повідомив, що нарахування пені здійснено позивачем із розрахунку 0,2%, що суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вважає, що заявлений позивачем розмір пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в 2012р., майже в 5 разів, що є неправильним.
Тому, відповідач визнає позовні вимоги в сумі 12 091,48 грн., в решті суми пені позов вважає безпідставним та просить у його задоволенні відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю рекламно-поліграфічне агентство «БРІСК», м. Харків зареєстроване як юридична особа 01.06.1999р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, що підтверджено Випискою із ЄДР №582703 серія ААВ, довідкою статистики №595378 серія АА від 12.06.2012р.
15.09.2011р. між ТОВ Рекламно-поліграфічне агентство „БРІСК" (Підприємство) та ПП „Лєгніца" (Дистриб'ютор) було укладено Договір ТМ №33, згідно якого дистриб'ютор зобов'язався прийняти та оплатити продукцію на умовах договору і виконати обов'язки маркетингу, реклами та продажу продукції (п.п.1.2 договору).
Згідно із п.п.4.1. договору Підприємство зобов'язане щомісячно у письмовій формі надавати Дистриб'ютору графік поставки продукції на території України.
Оплату за продукцію дистриб'ютор здійснює на протязі 30 календарних днів з моменту відгрузки продукції зі складу підприємства. Підприємство залишає за собою право змінювати терміни відстрочки оплати за продукцію, попередивши про це дистриб'ютора за три дні. (п.п.5.4., 5.5. договору).
Згідно п.п.6.2, 6.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати за продукцію, дистриб'ютор сплачує підприємству пеню в розмірі 0,2% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення оплати. У випадку прострочення оплати, підприємство вправі призупинити відвантаження товару до терміну погашення заборгованості.
11.04.2012р. сторони підписали Додаток №1 до договору ТМ №33 від 15 вересня 2011р., відповідно до якого змінили п.п.5.4 договору, виклавши останній в такій редакції: оплату за продукцію дистриб'ютор здійснює на протязі 90 календарних днів з моменту відвантаження продукції зі складу підприємства.
На виконання зобов'язань по договору підприємство за період з квітня по серпень 2012р. здійснило постачання продукції на загальну суму 933 216,39 гривень, що підтверджується належним чином підписаними товаротранспортними накладними: №1849 від 10.04.2012р. на суму 45 099,80 грн., №1958 від 17.04 2012р. на суму 71 403,77 грн., №1959 від 17.04.2012р. на суму 12 187,58 грн., №1989 від 22.04.2012р. на суму 321 184,67 грн., №1990 від 22.04.2012р. на суму 7 653,78 грн., №2842 від 25.06.2012р. на суму 12 814,06 грн., №2841 від 25.06.2012р. на суму 21 854,41 грн., №2940 від 03.07.2012р. на суму 28 653,61 грн., №2941 від 03.07.2012р. на суму 1 634,57 грн., №2942 від 03.07.2012р. на суму 2 456,14 грн., №2943 від 03.07.2012р. на суму 29 546,89 грн., №2944 від 03.07.2012р. на суму 534,99 грн., №2945 від 03.07.2012р. на суму 72 751,46 грн., №3068 від 10.07.2012р. на суму 180 910,78 грн., №3069 від 10.07.2012р. на суму 13 970,39 грн., №3070 від 10.07.2012р. на суму 3 972,91 грн., №3071 від 10.07.2012р. на суму 668,19 грн., №3072 від 10.07.2012р. на суму 4 455,30 грн., №3257 від 17.07.2012р. на суму 78 661,48 грн., №3258 від 17.07.2012р. на суму 15611,98 грн., №3259 від 17.07.2012р. на суму 363,56 грн., №3260 від І7.07.2012р. на суму 755,22 грн., №3261 від 17.07.2012р. на суму 2 610,00 грн., №6901 від 12.12.2012р. на суму 3 460,85грн.
Відповідачем повністю сплатив кошти за товар на загальну суму 933 216,39 грн., проте із простроченням оплати відповідач провів розрахунки по таких товаротранспортних накладних, а саме: №1958 від 17.04.2012р., №1959 від 17.04.2012р., №1989 від 22.04.2012р., №1990 від 22.04.2012р. №2841 від 25.06.2012р. №2842 від 25.06.2012р., №3069 від 10.07.2012р., №3070 від 10.07.2012р., №3072 від 10.07.2012р. №3259 від 17.07.2012р., №3260 від 17.07.2012р., №3261 від 17.07.2012р., №6901 від 12.12.2012р.
Оскільки відповідач проводив оплату за отриманий товар невчасно, позивач звернувся із позовом про стягнення із відповідача 58 885,52 грн. пені за весь період прострочення згідно наявного в матеріалах справи розрахунку пені.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи матеріали справи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується таке:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Цивільний кодекс України, зокрема ст.694 цього кодексу, передбачає умови укладання договорів про продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Статтею 695 ЦК України передбачено, що договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
Із наявних у справі доказів слідує, що між сторонами було укладено дистриб'юторський договір ТМ №33 від 15.09.2011р, за умовами якого позивач як постачальник передавав відповідачу як дистриб'ютору товар згідно наявних в матеріалах справи товаротранспортних накладних для реалізації на території регіону із наданням дистриб'ютору відстрочки сплати до 90 календарних днів (п.п.5.4 Додаткової угоди №1 від 11.04.2012р.).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.
Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, між сторонами виникли правові відносини із договору купівлі-продажу товару із відстроченням його оплати, в силу яких у позивача виникло право нараховувати та вимагати у відповідача пеню за прострочення такої оплати.
При цьому, вартість отриманого відповідачем товару по договору не є предметом даного спору і судом не досліджується, оскільки заборгованість по договору ТМ №33 від 15.09.2011р. у відповідача перед позивачем відсутня. Відсутність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про оплату та не заперечується представниками сторін в судовому засіданні.
Відтак, предметом даного позову є стягнення пені в сумі 58 885,52 грн. за прострочення проведених відповідачем оплат по таких товаротранспортних накладних: №1958 від 17.04.2012р., №1959 від 17.04.2012р., №1989 від 22.04.2012р., №1990 від 22.04.2012р. №2841 від 25.06.2012р. №2842 від 25.06.2012р., №3069 від 10.07.2012р., №3070 від 10.07.2012р., №3072 від 10.07.2012р. №3259 від 17.07.2012р., №3260 від 17.07.2012р., №3261 від 17.07.2012р., №6901 від 12.12.2012р. , відповідно до поданого в матеріали справи розрахунку.
Щодо правових підстав нарахування пені судом приймається до уваги таке.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).
Із врахуванням вищевикладених норм, приймаючи до уваги проведені відповідачем часткові сплати по кожній товаротранспортній накладній, судом самостійно проведено нарахування суми пені відповідно до вимог ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за визначені позивачем періоди (розрахунок пені, проведений судом, додається до матеріалів справи).
Відтак, правомірною суд вважає пеню в розмірі 10 971,90 грн., решта пені в сумі 47 913,62 грн. заявлена позивачем безпідставно та до уваги не приймається. Будь-яких інших доказів на спростування зазначеного, суду не було подано.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про визнання позову в сумі 12 091,48 грн. нарахованої пені судом приймається до уваги таке.
Із змісту ч.5 ст.78 ГПК України вбачається, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно абз.8 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 передбачено - згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК України господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем.
Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.
Тому, подане відповідачем клопотання про визнання позову в частині 12 091,48 грн. нарахованої пені судом відхиляється, оскільки не узгоджується із вимогами ст. ст. 22, 78 ГПК України та суперечить фактичним розрахункам суми пені. Відтак, спір в цій частині підлягає вирішенню про суті із врахуванням всіх обставин справи.
За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст.ст. 33, 43 ГПК України).
У відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-поліграфічне агентство „БРІСК",
м. Харків до Приватного підприємства „Лєгніца", м. Хмельницький про стягнення 58 885,52 грн. пені задовольнити частково.
Стягнути із Приватного підприємства „Лєгніца", 29016, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 15/1 (код ЄДРПОУ 23840023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-поліграфічне агентство „БРІСК", 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 117 (код ЄДРПОУ 24140504) 10 971,90 грн. (десять тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 90 коп.) пені, 320,57 грн. (триста двадцять гривень 57 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
У позові щодо стягнення 47 913,62 грн. пені відмовити.
Повне рішення складено 11.10.2013р.
Головуючий суддя В.В. Магера
Суддя Д.І. Радченя
Суддя М.В. Музика
Віддруковано 3 прим.
1-до матеріалів справи
2- позивачу (вул. Полтавський шлях, 117, м. Харків, 61093) - згідно заяви прост. кореспонд.
3-відповідачу (вул. Тернопільська,15/1, м. Хмельницький, 29016), прост. кореспонд.