номер провадження справи 2/78/13
10.10.2013 Справа № 908/2577/13
Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
про стягнення 21033,73 грн. заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Суберляк Д.В. (довіреність № 4007-О від 31.10.2012р., провідний юрисконсульт філії "Запорізьке регіональне управління" Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк");
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з позовом до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21033,73 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач 10.05.2011р. підписав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" та Тарифів банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 10.05.2011р. Проте, відповідач в порушення умов зазначеного договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 21033,73 грн., яка складається з 8400,00 грн. - заборгованість за кредитом, 7644,00 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом, 3553,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1436,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. Просить задовольнити позов в повному обсязі.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.07.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/78/13 та призначено розгляд справи на 27.08.2013р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2013р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.09.2013р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами по справі вимог суду в повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.09.2013р. розгляд справи відкладено на 30.09.2013р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами по справі вимог суду в повному обсязі.
30.09.2013р. на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає, що дійсно брав кредит в Комерційному банку "Приватбанк" 10.05.2011р. шляхом відкриття рахунку з укладенням договору, проте через місяць був заарештований, а потім засуджений Мелітопольським районним судом до 4 років позбавлення волі. Також відповідач вказує, що надати витребувані судом документи не має можливості, оскільки на даний час відбуває покарання в Оріхівській виправній колонії № 88, близьких родичів у нього немає, а найняти адвоката він немає можливості. Крім того зазначає, що копію позовної заяви від позивача не отримував у зв'язку з чим просить суд надати йому копію позовної заяви для ознайомлення. Також просить суд посприяти призупиненню нарахування штрафів, пені та заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.05.2011р. та вказує, що від погашення заборгованості за цим договором не відмовляється.
Ухвалою від 30.09.2013р. за заявою позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи в межах цього строку.
В судовому засіданні 10.10.2013р. був присутній лише представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 10.10.2013р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.
В судовому засіданні 10.10.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10.05.2011р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1. Згідно заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг»(далі за текстом-Умови), тарифів Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк), що розміщені в Інтернет мережі на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 10.05.2011 р. (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.
У п. 3.18.1.3 Умов погоджено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, оплаті відсотків та винагороди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
За змістом прав та обов'язків, по яких сторонами досягнута домовленість, правовідносини сторін врегульовані кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У п. 3.18.1.16 Умов, до яких приєднався відповідач, закріплено, що при укладенні договорів та угод, або вчинення інших дій, які свідчать про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або в формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтиску печатки» або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/ Інтернет клієнтбанк, або в формі обміну паперової або електронної інформації, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів клієнту у вигляді електронноцифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод в письмовій формі.
Пунктами 3.18.1, 3.18.1.1 Умов визначено вид кредиту - «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнту. Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - «кредит») надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту (далі - «ліміт»).
Відповідно до п. 3.18.1.5 Умов кредитний ліміт в розумінні даного розділу Умов та правил надання банківських послуг являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.
Згідно з п. 3.18.1.17 Умов при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, утримувачами яких є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода і розмірі 3% від суми перерахувань.
Також згідно з п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності до п. п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існує на кінець банківського дня за попередній місяць, в прядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, яка належить до уплати банку, зі свого поточного рахунку.
Пунктами 3.18.4.1, 3.18.4.1.1 та 3.18.4.1.2 Умов встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку процентів:
- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну із дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;
- при необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
Пунктом 3.18.4.9 Умов передбачено, що розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом. День повернення кредиту у часовий інтервал нарахування процентів не включається. Нарахування процентів здійснюється в дату уплати.
У п. 3.18.4.10 Умов також закріплено, що зобов'язання виконуються в наступній послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості перш за все направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно п. п. 3.18.2.2.16, 3.18.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 даного розділу «Умов та правил надання банківських послуг», далі простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту.
Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, вказаної у п.3.18.1.8. При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати уплати, вони вважаються простроченими.
Згідно з п. 3.18.4.1.3 Умов, у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Відповідно до п. 3.18.4.1.4 Умов під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Згідно з п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом в банк заяви на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» (або в формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтиску печатки» або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/ Інтернет клієнтбанк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах вказаних у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в розмірі 8400,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 27.05.2013 р. №08.7.0.0.0/130527135343.
13.05.2011 р. клієнтом були використані кредитні кошти в розмірі 8400,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку клієнта. У зв'язку з непогашенням кредиту у встановлений в договорі строк заборгованість в розмірі 8400,00 грн. з 26.08.2011 р. була віднесена банком на прострочку.
На залишок непогашеної заборгованості за кредитом в період з 26.05.2011 р. по 26.08.2011 р. банком відповідно до п. п. 3.18.4.1 нараховані проценти за користування кредитом за ставкою 24% річних в сумі 520,80 грн., а за період з 27.08.2011 р. по 23.05.2013р. - за ставкою 48% річних відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов в сумі 7123,20 грн. Всього нараховано процентів - 7644,00 грн. Погашення процентів відповідачем не здійснювалось, наслідок чого утворилась заборгованість по процентах в розмірі 7644,00 грн.
Також банком нарахована комісійна винагорода згідно з п. 3.18.4.4 Умов за використання ліміту в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існує на кінець банківського дня за попередній місяць, за період з 01.06.2011 р. по 07.05.2013 р. в загальній сумі 1436,40 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порушення умов договору відповідач не сплачував у встановлені Умовами строки суми кредиту, процентів та комісійної винагороди, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 8400,00 грн., процентами за користування кредитом в розмірі 7644,00 грн. та комісії за користування кредитом в розмірі 1436,40 грн.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав доказів сплати заборгованості. У своїй заяві до суду відповідач підтвердив, що дійсно брав кредит в Комерційному банку "Приватбанк" 10.05.2011р. шляхом відкриття рахунку з укладенням договору, проте через місяць був заарештований, а потім засуджений Мелітопольським районним судом до 4 років позбавлення волі. Просить суд посприяти призупиненню нарахування штрафів, пені та заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.05.2011р. та вказує, що від погашення заборгованості за цим договором не відмовляється.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 8400,00 грн., процентами за користування кредитом в розмірі 7644,00 грн. та комісії за користування кредитом в розмірі 1436,40 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.18.5.1 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У п. 3.18.5.4 Умов сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Згідно доданого до позову розрахунку заборгованості позивачем нарахована пеня на суму боргу по кредиту, процентам та комісії за загальний період з 03.06.2011 р. по 23.05.2013 р. в сумі 3553,33 грн.
Розрахунок пені є невірним, оскільки відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов кредит не був прострочений станом 03.06.2011 р.
Як вбачається з виписок банку по картковому рахунку відповідача, фактично суми кредиту, процентів та комісії були віднесені банком на прострочку з 26.08.2011 р., а нарахування пені розпочалось з 27.08.2011 р., що відповідає п. 3.18.4.1.3 Умов. Тому пеня підлягає розрахунку за цей період.
Крім того, застосовані позивачем ставки для розрахунку пені не відповідають розміру подвійної облікової ставки НБУ за відповідний розрахунковий період.
За розрахунком суду за період з 27.08.2011 р. по 23.05.2013 р. (636 днів) пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по кредиту (8400,00 грн.) складає 2216,08 грн. Пеня від суми боргу по процентах за цей період складає 1071,69 грн., від суми боргу по комісії - 183,23 грн. Загалом сума пені складає 3471,00 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні пені в сумі 82,33 грн. суд відмовляє.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Стосовно клопотання відповідача посприяти призупиненню нарахування штрафів, пені та заборгованості за кредитним договором суд зазначає, що відповідачем не зазначено правових підстав даного клопотання. Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано доказів наявності обставин, які можуть бути підставами для відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду. Зокрема, доказів відсутності у відповідача доходу або іншого майна, за рахунок якого можливе проведення стягнення. Разом із цим, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду на стадії виконання рішення з відповідним клопотанням, подавши належні докази у його обґрунтування.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Оріхівська виправна колонія № 88, відділення СПС-13, с. Мала Токмачка, Оріхівський район, Запорізька область, 70550) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) 8400,00 грн. (вісім тисяч чотириста грн. 00 коп.) - заборгованість за кредитом, 7644,00 грн. (сім тисяч шістсот сорок чотири грн. 00 коп.) - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1436,40 грн. (одна тисяча чотириста тридцять шість грн. 40 коп.) - заборгованість з комісії за користування кредитом, 3471,00 грн. (три тисячі чотириста сімдесят одна грн. 00 коп.) - пеня та 1713,77 грн. (одна тисяча сімсот тринадцять грн. 77 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Повне рішення оформлено і підписано,
згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 15.10.2013 р.