83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.10.2013 Справа № 44/173
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Бокової Ю.В., Огороднік Д.М.
При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Точмаш" м. Донецьк
про стягнення заборгованості в сумі 8 025 756,39 грн., пені у розмірі 198 088,27 грн., звернення стягнення на нерухомість шляхом її продажу
За участю представників сторін:
Від позивача: Лєлюх О.М. за довіреністю.
Від відповідача: не з'явився.
Суд перебував в нарадчій кімнаті
07.10.2013р. з 14.10 год. по 14.20 год.
Суть справи:
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Путіловське відділення Промінвестбанку в місті Донецьку" 19.08.2008р. звернувся до господарського суду Донецької області в порядку розділу V-1 ГПК України із заявою про вжиття запобіжних заходів, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 43-2 ГПК України - щодо накладення арешту на грошові кошти в сумі 8 136 967,02 грн., які належні особі, відносно якої заявник просить вжити заходів - відкритого акціонерного товариства „Точмаш". Ухвалою суду від 20.08.2008р. задоволено вищевказану заяву та вжито заходи визначені заявником запобіжні заходи.
27 серпня 2013р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Путіловське відділення Промінвестбанку в місті Донецьку" 19.08.2008р. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Точмаш» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 8 025 756,39 грн. та звернення стягнення на нерухомість, що є предметом іпотеки за договором іпотеки №6-90/2007 від 20.07.2007р. Ухвалою суду від 28.08.2008р. за вищевказаним позовом порушено провадження по справі №44/173.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2008р. скасовано ухвалу господарського суду від 20.08.2008р. по справі №44/173 про вжиття запобіжних заходів.
08 грудня 2008р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №01-05/1884 від 05.12.2008р. про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивачем фактично збільшено розмір стягуваної в межах справи заборгованості, яка станом на 09.12.2008р. складає 9 049 924,57 грн. Водночас, позивач просить суд задовольнити позов шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю корпусу 8 цеху № 21 літ. ЗЕ1-З загальною площею 12 038,30 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «р» (реєстраційний номер 17159148), будівлю корпусу цеху №4 літ. ЗЖ1-З загальною площею 15 040,90 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «п» (реєстраційний номер 17159176).
15 січня 2009р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позов, в якому він просить суд залишити позов банку без розгляду у зв'язку з перебування ВАТ «Точмаш» у процедурі банкрутства.
06 лютого 2009р. позивачем надані уточнення №01-05/179 від 06.02.2009р., за змістом яких позивачем фактично збільшено розмір стягуваної в межах справи заборгованості, яка станом на 09.02.2009 р. складає 9 730 667,78 грн. Водночас, позивач просить суд задовольнити позов шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю корпусу 8 цеху № 21 літ. ЗЕ1-З загальною площею 12 038,30 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «р» (реєстраційний номер 17159148), будівлю корпусу цеху №4 літ. ЗЖ1-З загальною площею 15 040,90 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «п» (реєстраційний номер 17159176), шляхом його продажу від імені банку третій особі.
За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3.11 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", оскільки чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про уточнення позовних вимог, в разі надходження до господарського суду такої заяви останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Проаналізувавши зміст заяви про уточнення позовних вимог у співвідношенні з первісними позовними вимогами, суд дійшов висновку, що позивачем збільшено розмір позовних вимог, тому зазначена заява приймається судом до розгляду як подана вчасно. Враховуючи вищевикладене, в межах справи №44/173 розглядаються вимоги позивача в редакції заяви №01-05/179 від 06.02.2009р.
За ухвалою суду від 20.02.2009р. провадження по справі №44/173 зупинялось до вирішення пов'язаної справи №34/59 про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №26-89/2007 від 20.07.2007р. 22 жовтня 2009р. провадження по справі №44/173 зупинялось до вирішення справи №42/41Б про банкрутство ВАТ «Точмаш».
В судовому засіданні 07.10.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх збільшення. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх повноважних представників в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд, -
Встановив:
20 липня 2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Точмаш" укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №26-89/2007.
Відповідно до п.2.1 договору, банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 8 000 000,00 грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти встановлені цим договором. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 18.07.2008р. (п.2.2 в редакції договору про внесення змін від 18.06.2008р.).
Згідно з п.3.2 договору (в редакції договору про внесення змін від 23.05.2008р.), проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позивальником, виходячи з встановленої банком процентної ставки у розмірі 20 процентів річних.
Відповідно до п.3.4 договору, у випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 25 процентів за кредитом, наданим в національній валюті, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно з п.3.2 договору.
За умовами п.3.3 кредитного договору, за перевірку документів та виконання операцій згідно з кредитним договором позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи зі встановленої банком процентної ставки 1% річних від фактичної заборгованості за кредитом, яка підлягає сплаті щомісячно не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.
За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дня виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником у порядку, передбаченому п.3.2 цього договору (п.п.3.5, 5.4 кредитного договору).
Згідно з п.п.6.1, 6.6 договору, він набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати в повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.6.7 договору, всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами договору.
Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №26-89/2007 від 20.07.2007р. підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
З урахуванням положень п.6.7 договору, сторонами були укладені угоди про внесення змін до окремих пунктів кредитного договору (а.с.86-91, том І).
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, та додаткову угоду до нього, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.
Як вбачається зі змісту кредитного договору про відкриття кредитної лінії №26-89/2007 від 20.07.2007р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний кредитний договір наразі є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.
У забезпечення вимог Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство), що випливають з кредитного договору №26-89/2007 від 20.07.2007р., між ним та Відкритим акціонерним товариством «Точмаш» укладено договір іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №6-90/2007 від 20.07.2007р., предметом якого є будівля корпусу 8 цеху № 21 літ. ЗЕ1-З загальною площею 12 038,30 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «р», будівля корпусу цеху №4 літ. ЗЖ1-З загальною площею 15 040,90 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «п» (п.1.1 договору іпотеки в редакції договору про внесення змін від 23.05.2008р.). Сторони оцінюють предмет іпотеки в 28 547185,00 грн. (п.1.4 договору іпотеки).
У зв'язку зі зміною основного зобов'язання відповідні зміни за згодою сторін внесено до договору іпотеки №6-90/2007 від 20.07.2007р.
Проаналізувавши зміст договору іпотеки, суд дійшов висновку про його забезпечувальний характер та правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії кредитного договору №26-89/2007 від 20.07.2007р. банком видавались позичальнику кредитні кошти окремими траншами в межах встановленого п.2.1 ліміту. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, кредитні кошти у визначені договором строки не повертав, відсотки за користування ними та комісійну винагороду не сплачував.
Як зазначає позивач, станом на 09.02.2009р. у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №26-89/2007 від 20.07.2007р., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 7 949 303,91 грн., заборгованості за відсотками в сумі 656 101,38 грн. та заборгованості з комісійної винагороди в сумі 28 475,64 грн.
Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.
Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням приписів наведених норм та п.п.3.5, 5.4 кредитного договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19.07.2008р. по 08.02.2009р. в сумі 1 069 159,77 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.10.2008р. по 08.02.2009р. в сумі 26 425,07 грн. та пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за період з 01.10.2008р. по 08.02.2009р. в сумі 1 202,01 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. по справі №42/41Б визнано Відкрите акціонерне товариство «Точмаш» банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.
Відповідно до п.1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладеного в новій редакції згідно з Законом України №4212-VIП від 22.12.2011р., положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи вищевикладене, застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладений в новій редакції згідно з Законом України №4212-VIП від 22.12.2011р. (з подальшими змінами) - далі Закон.
Як встановлено судом, Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Путіловське відділення Промінвестбанку в місті Донецьку" звернувся до Відкритого акціонерного товариства «Точмаш» з заявою №01-05/560 від 13.05.2009р. про визнання кредиторських вимог загальною сумою 21 797 442,46 грн., з яких 10 386 573,33 грн. складає заборгованість та неустойка у вигляді пені за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №26-89/2007 від 20.07.2007р. станом на 09.04.2009р. Ухвалою суду від 02.07.2009р. вищевказані вимоги банку визнані судом в повному обсязі та включені до реєстру кредиторів ВАТ «Точмаш».
За приписами ч.4 ст. 17 Закону, у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження по справі №44/173 в частині позовних вимог Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до Відкритого акціонерного товариства "Точмаш" про стягнення заборгованості за кредитним договором №26-89/2007 від 20.07.2007р. в сумі 9 730 667,78 грн.
Стосовно позовних вимог про звернення стягнення кредитної заборгованості на предмет іпотеки за договором іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя №6-90/2007 від 20.07.2007р., суд вважає за необхідне зазначити відповідачем набуто спеціальний статус, пов'язаний з певними обмеженнями щодо розпорядження майном, встановленням особливого порядку задоволення вимог кредиторів та встановленням особливостей відчуження майна.
Відповідно до ч.4 ст.42 Закону, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
За приписами ч.ч.1-2 ст.44 зазначеного Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону, продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.
Разом з цим, у відповідності до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Отже, виходячи зі змісту вищевикладеного, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні перед нормами інших нормативно-правових актів до правовідносин за участю суб'єкта, до якого застосовується процедура банкрутства. Аналогічну правову позицію про наявність у Законі спеціальних норм, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, висловлено Верховним Судом України у п.1 постанови №15 від 18.12.2009р. «Про судову практику в справах про банкрутство», яка за приписами ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.
Водночас, судом враховані положення розділу ІІІ „Ліквідаційна процедура" Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 49, 67 Закону України „Про виконавче провадження", які включають можливість здійснення продажу майна підприємства, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, в загальному порядку, встановленому для виконання судового рішення. Отже, виходячи зі змісту наведених норм, в умовах банкрутства боржника фактичне виконання рішення суду про звернення стягнення на його майно поза межами ліквідаційної процедури є таким, що не відповідає закону та не може бути виконано, що призводить до порушення конституційного принципу обов'язковості виконання судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про неможливість звернення стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості на майно ВАТ «Точмаш», яке підлягає продажу в межах його ліквідаційної процедури, поза межами справи про банкрутство №42/41Б, а тому відмовляє Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) в їх задоволенні.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, §6 Глави 49 ГПК України, Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про іпотеку», ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-35, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Провадження по справі №44/173 в частині позовних вимог Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до Відкритого акціонерного товариства "Точмаш" про стягнення заборгованості за кредитним договором №26-89/2007 від 20.07.2007р. в сумі 9 730 667,78 грн. - припинити.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до Відкритого акціонерного товариства "Точмаш" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю корпусу 8 цеху № 21 літ. ЗЕ1-З загальною площею 12 038,30 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «р» (реєстраційний номер 17159148), будівлю корпусу цеху №4 літ. ЗЖ1-З загальною площею 15 040,90 кв.м за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 «п» (реєстраційний номер 17159176), шляхом його продажу від імені банку третій особі, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №26-89/2007 від 20.07.2007р. в сумі 9 730 667,78 грн. - відмовити.
У судовому засіданні 07.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 14.10.2013р.
Головуючий суддя П.В. Демідова
Суддя Ю.В. Бокова
Суддя Д.М. Огороднік