ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа №910/13736/13 02.10.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 10512,01 грн.
Суддя Цюкало Ю.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Різунов Р.С. - (представник за довіреністю);
від відповідача : не з'явилися;
В судовому засіданні 02 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
18.07.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих. №1883 від 16.07.2013 Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" про відшкодування шкоди в порядку регресу 10512,01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/13736/13. Розгляд справи призначено на 14.08.2013.
09.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшов лист №7/2-28/20953 від 05.08.2013 "Про страх
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 відкладено розгляд справи у зв'язку з нез'явлення в засідання представника відповідача та неподання витребуваних доказів на 18.09.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене на 18.09.2013 представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не надав. Представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2013 розгляд справи відкладено на 02.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання, призначене на 02.10.2013 з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
31.08.2012 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП). Учасниками ДТП були Волинець Олег Петрович, який керував транспортним засобом "Фольксваген", д.н. АА4869КІ, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ СК "Страховий капітал" згідно полісу №АВ/5370621 та Андрєєв Д.В., що керував транспортним засобом "Шевроле", д.н. АА6124ІК, автомобіль застраховано в АСК "Омега" за договором страхування наземного транспорту №311-03-07-1692-30 від 05.09.2011.
Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва винуватця ДТП було визнано винним у скоєнні правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.
На підставі Договору та відповідно до страхового акту №9306-Т, розрахунку суми страхового відшкодування АСК "Омега" було виплачено страхове у розмірі 10 512.01 грн., що підтверджується платіжним документом.
03.12.2012 АСК "Омега" направила на адресу Відповідача регресну вимогу, однак коштів так і не отримала.
На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача 10 512,01 грн., як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Відповідач позов не визнає та вважає позовні вимоги такими, що не відповідають об'єктивним обставинам, нормам діючого законодавства.
Відповідач зазначає, що всупереч, Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заяву про отримання страхового відшкодування заявник не надав відповідачу, а також завірені копії необхідних документів, а подав позов відразу до суду. Відповідач вважає, що зазначене є порушенням досудового порядку врегулювання спору.
Крім того, відповідач вказує на те, що всупереч п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. Постановою Мінюсту та ФДМУ від 24.11.2003 №142/5/2092, представники відповідача не викликались, на підставі чого останній вважає, що ціна позову складена нелегітимно.
Відповідач вважає, що для отримання підстав для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивач повинен був до моменту заявлення позову належним та легітимним чином підтвердити (довести) факти настання (та обставини) страхового випадку, наявності збитку, його розмір та причинний зв'язок між ними.
На підставі вищезазначеного, відповідач просить суд позовні вимоги залишити без задоволення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва, Волинця Олега Петровича, який керував транспортним засобом "Фольксваген", д.н. АА4869КІ, було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 31.08.2012, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. на підставі ст. 124 КУпАП.
Як свідчать матеріали справи Волинцем Олегом Петровичем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Фольксваген", д.н. АА4869КІ, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/5370621.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Волинцем Олегом Петровичем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АВ/5370621, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Волинцем Олегом Петровичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Фольксваген", д.н. АА4869КІ.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Волинцем Олегом Петровичем транспортного засобу "Фольксваген", д.н. АА4869КІ.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Звіту №4220 з оцінки транспортного засобу від 24.09.2012, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер АА2923НТ, внаслідок ДТП, що відбулося 31.08.2012, становить 9 079,52 грн. (з ПДВ).
03.12.2012 в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача заяву про регресні вимоги за вих. №4145 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 10 512,01 грн. (копія міститься в матеріалах справи). Як відомо з матеріалів справи, грошових коштів в порядку регресу відповідач не перерахував.
Відповідно до листа Моторного (транспортного) страхового бюро України "Про страхове покриття" від 05.08.2013 №7/2-28/20953, полісом № АВ/5370621 встановлено франщизу в розмірі 0 грн.
Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 1191 Цивільного кодексу України, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Волинцем Олегом Петровичем транспортного засобу "Фольксваген", д.н. АА4869КІ, складає 9 079,52 грн. відповідно до Звіту №4220 з оцінки транспортного засобу від 24.09.2012.
Щодо тверджень відповідача суд зазначає наступне.
Відповідач наголошує увагу суду на порушенні позивачем досудового врегулювання спору.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.
Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р. у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Крім того, як підтверджується матеріалами справи, 03.12.2012 на адресу відповідача було направлено регресну вимогу вих. №4145 про сплату страхового відшкодування.
Щодо тверджень позивача про нелегітимність Звіту №4220 з оцінки транспортного засобу, то слід зазначити що відповідач не надав заперечень та спростувань щодо визначеної звітом суми, з огляду на що у суду відсутні підстави вважати вказаний Звіт таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а ціну позову такою, що складена нелегітимно.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 9 079,52 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 33-Б, прим. 36, ЄДРПОУ 32206908), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, п/р 26500010024980 у ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131, ЄДРПОУ 21626809), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 9 079,52 грн. (дев'ять тисяч сімдесят дев'ять гривень 52 копійки) та судовий збір у сумі 1 486,04 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень 04 копійки). Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту рішення - 10.10.2013.
Суддя Ю.В. Цюкало