10 жовтня 2013 р. Справа № 902/1276/13
Провадження № 7/902/55/13
Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Будівельний альянс", м.Київ
до: Товарної біржі "Вінницька товарна універсальна біржа", м.Вінниця
до: Козятинської міської ради, м.Козятин Вінницької області
про визнання земельних торгів проведених у формі аукціону недійсними та стягнення 135 763,80 грн..
при секретарі судового засідання Миколюк М.Г.
За участю представників:
позивача: Смішко О.А., довіреність від 23.09.2013 року, паспорт серії АВ № 071575 виданий Хмільницьким МРВ УМВС України у Вінницькій області 11.02.2000 року.
відповідача 1: Нечепуренко О.А., довіреність від 24.09.2013 року, паспорт серії АВ № 352100 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.2002 року.
відповідача 2: Пахольчук В.О., довіреність № 11 від 06.09.2013 року, посвідчення № 44.
До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Будівельний альянс", м.Київ до Товарної біржі "Вінницька товарна універсальна біржа", м.Вінниця до Козятинської міської ради, м.Козятин Вінницької області про визнання земельних торгів проведених у формі аукціону недійсними та стягнення 135 763,80 грн..
Ухвалою суду від 11.09.2013 року порушено провадження у справі № 902/1276/13 та призначено до розгляду на 26.09.2013 року.
18.09.2013 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній проти позову не заперечує, окрім третьої частини позовних вимог щодо стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 26.09.2013 року розгляд справи відкладено до 10.10.2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання позивача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.
27.09.2013 року представником відповідача подано заперечення на позовну заяву про визнання земельних торгів недійсними в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову з мотивів викладених у запереченні.
10.10.2013 року представником Козятинської міської ради подано заяву в якій останній просить суд при розгляді справи застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
17.12.2009 року рішенням 35 сесії 5 скликання Козятинської міської ради Вінницької області № 1769-У було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5га для житлової та громадської забудови, що знаходиться по вул.Катукова, 5, м.Козятин (кадастровий номер 0510500000:00:028:0001). Встановлено стартову ціну продажу земельної ділянки, що знаходиться по вул. Катукова, 5, м.Козятин в сумі 1 281 957,00 грн. відповідно до витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки № 353 від 03.12.2009 року та затверджено технічний паспорт об'єкта продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення.
18.02.2010 року в № 7 газети "РІА Козятин" опубліковано оголошення в якому зазначено, що 23.03.2010 року в залі Вінницької товарної універсальної біржі о 11:30 відбудеться аукціон з продажу ряду об'єктів серед яких - вільна земельна ділянка площею 5га, що знаходиться за адресою вул. Катукова, 5, м.Козятин землі нежитлової та громадської забудови. Стартова ціна продажу 1 357 638,00 грн.. Розмір реєстраційного внеску становить 85,00 грн., розмір гарантійного внеску 135 763,80 грн., що становить 10 % стартової ціни продажу ділянки.
16.03.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" внесено реєстраційний та гарантійний внесок на рахунок місцевого бюджету м.Козятин в сумі 85,00 та 135 763,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2309 та № 2310 від 16.03.2010 року відповідно.
Факт надходження вказаних грошових коштів 16.03.2010 року на рахунок Козятинської міської ради відкритий в управлінні ДКС у Козятинському районі підтверджується належним чином засвідченими копіями виписок поданими відповідачем 2 згідно супровідного листа № 430 від 25.09.2013 року.
23.03.2010 року Товарна біржа "Вінницька товарна універсальна біржа" провела аукціон з продажу земельної ділянки площею 5 га, що знаходиться за адресою вул.Катукова, 5, м.Козятин участь в якому прийняли двоє учасників на придбання вказаного майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл Сервіс".
Хід та результати торгів оформлено протоколом № 2 аукціону з продажу об'єктів комунальної власності від 23.03.2010 року.
В результаті аукціону переможцем торгів було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Український будівельний альянс", яке запропонувало ціну продажу в розмірі 1 493 402,00 грн..
Судом встановлено, що переможець торгів заявлену під час проведення аукціону грошову суму не сплатив.
Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи позовні вимоги до Товарної біржі "Вінницька товарна універсальна біржа" (відповідач 1) та Козятинської міської ради (відповідач 2) позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при організації та проведенні земельних торгів було порушено вимоги Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, посилаючись при цьому на наступні обставини:
- на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул. Катукова, 5, м.Козятин не був встановлений рекламний щит з інформацією про об'єкт продажу;
- оголошення не було розміщене в засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної сфери розповсюдження;
- інформаційне оголошення розміщене в газеті РІА Козятин № 7 від 18.02.2010 року про проведення торгів за своїм змістом не відповідає вимогам пп. б), в), г), д) ч.4 ст. 137 ЗК України;
- проведення земельних торгів здійснювала юридична особа, яка не мала дозвіл (ліцензію) на проведення таких торгів, а також був відсутній договір з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи державним органом приватизації на продаж земельної ділянки;
- торги проводились згідно правил товарної біржі, а не в порядку встановленому законодавством тощо.
За посиланням позивача необхідність у визнанні недійсним торгів зумовлена порушенням порядку їх проведення.
В якості нормативно-правової підстави позовних вимог позивач посилається на ч.ч.2,3,5 ст.137 Земельного кодексу України, ст.ст. 202-203 ЦК України тощо.
У відзиві № 41 від 18.09.2013 року відповідач 1 проти позову не заперечує, окрім третьої частини позовних вимог щодо стягнення судових витрат.
У запереченні від 27.09.2013 року № 143 відповідач 1 просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на відповідність процедури проведення торгів діючому законодавству.
Беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи, що спірні правовідносини стосуються проведення торгів проведених у формі аукціону суд дійшов наступних висновків.
Результатом проведення земельних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, виникнення права у переможця торгів на це майно тощо.
Згідно ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Згідно із ч.2 ст.16, ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, ураховуючи, те що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст.ст.203, 215 ЦК України).
Необхідно також зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
Згідно ч.1 ст.135 Земельного кодексу України (в редакції на момент проведення аукціону) у земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України.
Відповідно ст.137 Земельного кодексу України (в редакції на момент проведення аукціону) земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про об'єкт продажу (лот), а також розміщення на земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок.
Офіційна інформація про об'єкт продажу (лот) повинна містити відомості про:
- розміри земельної ділянки;
- цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання (пріоритетні та допустимі);
- умови продажу та стартову ціну;
- місце і час проведення торгів;
- містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
- найменування та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з технічним паспортом об'єкта продажу (лота).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення протоколу є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Як вбачається із матеріалів справи посилання позивача про те, що оголошення про продаж земельної ділянки не було розміщене в засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної сфери розповсюдження спростовується наявним у справі примірником газети "РІА Козятин" від 18.02.2010 року № 7.
Твердження про відсутність на земельній ділянці, що знаходиться за адресою вул.Катукова, 5, м.Козятин рекламного щита з інформацією про об'єкт продажу, а також про те, що торги проведені згідно правил товарної біржі, а не в порядку встановленому законодавством оцінюється судом критично, оскільки в підтвердження вказаним фактам позивачем не надано жодного доказу, а також не вказано яким саме законодавчим актом передбачено порядок продажу земельних ділянок і в чому саме полягає невідповідність проведеного аукціону вказаному законодавчому акту.
Разом з тим, із оголошення розміщеного в газеті "РІА Козятин" від 18.02.2010 року № 7 слідує, що зміст останнього не містить переліку інформації визначеної ч.2 ст.137 ЗК України, а саме про види використання земельної ділянки (пріоритетні та допустимі) та про містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки.
Також судом встановлено, що всупереч ч.3 ст.137 ЗК України (в редакції на момент проведення аукціону) проведення торгів здійснювала юридична особа - відповідач 1 - у якої була відсутня відповідна ліцензія.
При цьому суд зауважує, що зміни внесені підпунктом 12 пункту 2 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI в ч.3 ст.137 ЗК України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, однак редакція вказаної частини до внесення змін законом від 28.12.2007 року також містила положення про обов'язковість наявності ліцензії в юридичної особи, яка проводить земельні торги.
Встановлені обставини на думку суду є достатніми для визнання аукціону недійсним в контексті заявленого позову.
Разом з тим розглянувши подану Козятинською міською радою заяву про застосування строку позовної давності суд дійшов наступних висновків.
В п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності вирішення господарський спорів" вказано, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.
Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Згідно ч.ч. 2,4,5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оскільки, встановлена ст.257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки для захисту права спливла і про це зроблено заяву відповідачем 2 у справі до прийняття рішення, а позивачем на подано ні письмового, ні усного пояснення щодо поважності причини пропущення позовної давності, а також не надано жодних доказів в підтвердження поважності причин пропуску останньої суд приходить до висновку, що зазначене у відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що позивачем пропущено строк позовної давності встановлений законом для звернення для захистом свого порушеного права суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір в зв'язку із відмовою в позові підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.
10.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 27, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Будівельний альянс", м.Київ до Товарної біржі "Вінницька товарна біржа", м.Вінниця та до Козятинської міської ради, м.Козятин Вінницька область про визнання земельних торгів, які були проведенні у формі аукціону з продажу земельної ділянки площею 5 га, що знаходиться за адресою вул.Катукова, 5, м.Козятин та повернення грошових коштів в сумі 135 763,80 грн. відмовити повністю.
Повне рішення складено 15 жовтня 2013 р.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи.