07 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5435/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі судового засідання - Опошнян І.О.,
за участю:
представника відповідача - Мухан Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
09 вересня 2013 року ОСОБА_2 (надалі- позивач, ОСОБА_2) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі- відповідач, ТУ ДСА в Полтавській області) про визнання незаконною бездіяльності відповідача з невиконання наказу Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №16.5-а про надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення; зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення відповідно до наказу Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №16.5-а та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року № 16.5-а вирішено надати ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області даний наказ повернено до Комсомольського міського суду Полтавської області без виконання та позивачем не отримано матеріальної допомоги на оздоровлення. Вважає бездіяльність відповідача щодо невиконання зазначеного наказу незаконною, внаслідок якої позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків та погіршенні стану здоров'я.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїх запереченнях проти позову посилається на те, що надання матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати здійснюється виключно у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" у межах, затверджених видатків на оплату праці. Натомість, кошторисні призначення на 2013 рік по КПКВ 0501040 "Здійснення правосуддя місцевими загальними судами" по КЕКВ "Заробітна плата" складають 47 536 500 грн., у зв'язку з чим недостатньо коштів на виплату обов'язкових платежів та відсутні кошти на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом керівника апарату Комсомольського міського суду від 27.12.2012 року №51.1-а ОСОБА_2 призначена на посаду консультанта з кадрової роботи Комсомольського міського суду Полтавської області з 27.12.2012 року /а.с.7/.
Наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №24.2-б ОСОБА_2 надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 27.12.2012 року по 26.12.2013 року тривалістю п'ять календарних днів з 15 по 19 липня 2013 року включно /а.с.8/.
На підставі заяви ОСОБА_2 наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №16.5-а позивачу надано матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати /а.с.9/.
Копії наказів від 03.07.2013 року №24.2-б та №16.5-а направлені Комсомольським міським судом Полтавської області до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області листом №1147/13-Вих. від 03.07.2013 та повернуті останнім без виконання 08.08.2013 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі (вх. №8156/13-137) /а.с. 13, 14/.
Наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 22.08.2013 року №23.1-а ОСОБА_2 звільнено з займаної посади 22.08.2013 року за переведенням до виконавчого комітету Комсомольської міської ради, відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України, як таку, що пройшла на посаду за конкурсом /а.с.10/.
Виплата допомоги на оздоровлення відповідачем не здійснена, що стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 35 Закону України "Про державну службу" державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Частиною 8, 9 статті 33 Закону України "Про державну службу" встановлено, що джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Таким чином, допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу, виплата якої передбачена статтею 35 "Про державну службу", є гарантованою та обов'язковою, не може бути зменшена або не виплачена державному службовцеві у разі скорочення бюджетних асигнувань.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що наказом керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №16.5-а ОСОБА_2 надано матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати /а.с. 9/.
Порядок виплати вказаного виду матеріальної допомоги на оздоровлення врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Так, відповідно до положень підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Отже, необхідно враховувати відмінності у виплаті допомоги на оздоровлення на підставі статті 35 Закону України "Про державну службу" та на підставі положень підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року № 268.
Якщо виплата допомоги на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, на підставі зазначеної постанови Кабінету Міністрів України є правом керівника відповідного органу та залежить від величини затвердженого фонду оплати праці, то виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу на підставі статті 35 зазначеного Закону є обов'язковою при наданні працівнику щорічної відпустки.
Беручи до уваги наведене вище, враховуючи, що позивачу призначено допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати, право на виплату якої встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року № 268, та яка виплачується виключно у межах затвердженого фонду оплати праці, у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, приписи статті 35 Закону України "Про державну службу", якою передбачена обов'язкова виплата щорічної допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Натомість, кошторисні призначення на 2013 рік по КПКВ 0501040 "Здійснення правосуддя місцевими загальними судами" по КЕКВ "Заробітна плата" складають 47 536 500 грн., що підтверджується кошторисом на 2013 рік, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 41-42/.
Фактичні видатки за 9 місяців 2013 року склали 36 274 829 грн. 25 коп. Залишок кошторисних призначень на жовтень - грудень 2013 року становить - 11 261 670 грн. 75 коп. Місячна сума фактичних видатків складає - 3 970 000 грн., загальна сума за три місяці становить 11 910 000 грн., а залишок фінансування складає 11 261 670 грн. 75 коп. Отже, на виплату обов'язкових виплат (оклад, ранг, вислуга, індексація) не вистачає коштів в сумі 648 329 грн. 25 коп., що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 02.10.2013 року № 02-21/1755 /а.с. 43/.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що допомога на оздоровлення у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, надана позивачу на підставі приписів постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 року № 268, суд приходить до висновку, що виплата допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати є правом, яке не може бути реалізовано відповідачем за відсутності коштів для виплат у межах затвердженого фонду оплати праці.
Таким чином, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, а тому позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача з невиконання наказу Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №16.5-а про надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язання виплатити ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення відповідно до наказу Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 року №16.5-а задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів заподіяння їй моральної шкоди. Крім того, судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, а отже, позовна вимога про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 14 жовтня 2013 року.
Суддя С.С. Сич