10 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5736/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гіглави О.В.,
при секретарі судового засідання - Дрижирук М.І.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Радченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
25 вересня 2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточненої позовної заяви від 09.10.2013) до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Октябрський ВДВС, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо не зняття арешту з її майна, зобов'язання зняти арешт, накладений на все рухоме майно, яке належить ОСОБА_1, згідно постанови Октябрського ВДВС від 23.06.2011 у виконавчому провадженні №27114888.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", протиправно відмовлено у задоволенні її заяви про зняття арешту, накладеного на належне їй рухоме майно згідно постанови Октябрського ВДВС від 23.06.2011 у виконавчому провадженні №27114888, так як нею добровільно сплачено на користь державного бюджету суму штрафних (фінансових) санкцій, стягнутих з неї постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2013, що підтверджується банківськими квитанціями. Вказувала, що протиправні дії відповідача позбавляють її можливості вільно розпоряджатися та користуватися належним їй майном.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень вказував на те, що постановою від 27.06.2012 у виконавчому провадженні №27114888, відкритому 23.06.2011 з виконання виконавчого листа №2а-3335, виданого 21.02.2011 Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій, виконавчий документ повернуто стягувачеві (ДПІ у м. Полтаві) у зв'язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду, на виконання якого 21.02.2011 видано виконавчий лист №2а-3335, відповідачем не виконане, а відтак виконавче провадження №27114888 вважається незакінченим. Враховуючи те, що виконавче провадження №27114888 є незакінченим, а також приймаючи до уваги відсутність на виконанні в Октябрському ВДВС будь-яких виконавчих проваджень, за якими боржником є ОСОБА_1, у відповідача відсутні правові підстави для зняття арешту, який накладений в рамках виконання вказаного виконавчого провадження. З огляду на це, прийняте державним виконавцем рішення про відмову у знятті арешту відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути скасоване як незаконне.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, 24.09.2013 ОСОБА_1 звернулась до Октябрського ВДВС із заявою про зняття арешту з рухомого майна в зв'язку із закриттям виконавчих проваджень (а.с. 63).
Листом від 01.10.2013 №46410 відповідач відмовив ОСОБА_1 у зняття арешту, так як у Октябрському ВДВС відсутні будь-які виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1, у зв'язку з чим немає правових підстав для зняття накладеного арешту на рухоме майно боржника (а.с. 28-30).
Позивач, не погоджуючись з відмовою Октябрського ВДВС зняти арешт, накладений державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №27114888, звернулась до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього зняти арешт, накладений постановою від 23.06.2011 на все належне їй рухоме майно.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, чинній на момент накладення арешту на все рухоме майно боржника) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження" дає вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Так, прийняття до виконання виконавчих листів, що видаються судами, і наказів господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті, передбачено пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Зі змісту статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Як слідує зі змісту Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 41), в рамках виконавчого провадження №27114888, відкритого 23.06.2011 Октябрським ВДВС з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 21.02.2011 на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі №2а-3335/09 про стягнення з боржника ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 292 425,05 грн, державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме майно останньої.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Постановою державного виконавця від 27.06.2012 ВП№27114888 виконавчий лист, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 21.02.2011 у справі №2а-3335/09, повернуто стягувачу - ДПІ у м. Полтаві у зв'язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу (а.с. 60).
Перелік підстав, за наявності яких виконавче провадження підлягає закінченню, визначено частиною 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 50 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Оскільки виконавче провадження №27114888, в рамках якого накладено арешт на рухоме майно ОСОБА_1, не було закінчено, а виконавчий лист, виданий Полтавським окружним адміністративним судом 21.02.2011 у справі №2а-3335/09, повернуто стягувачу в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, а не до суду, який видав виконавчий документ, у державного виконавця з огляду на вимоги статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" не було правових підстав для зняття накладеного арешту.
З пояснень представника відповідача встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 із заявою про зняття арешту з рухомого майна на виконанні у Октябрському ВДВС були відсутні будь-які виконавчі провадження, в яких боржником являється ОСОБА_1 Вказане позбавляє відповідача можливості прийняти відповідне рішення про зняття арешту.
Таким чином, суд доходить до висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у знятті арешту на все її рухоме майно, накладеного в рамках незакінченого виконавчого провадження №27114888, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Октябрського ВДВС щодо не зняття арешту з майна задоволенню не підлягають.
Разом з тим, судом встановлено наступне.
Виконавче провадження №27114888 було відкрите державним виконавцем Октябрського ВДВС у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 21.02.2011 на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі №2а-3335/09 про стягнення з ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 292 425,05 грн.
За наслідками перегляду постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 у справі №2а-3335/09, якою задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 292 425,05 грн, за нововиявленими обставинами, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 скасовано постанову від 19.08.2010 в частині стягнення з ФО-П ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 290849,50 грн та прийнято нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову ДПІ у м. Полтаві та стягнення з ФО-П ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 1575,55 грн.
Сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1575,55 грн, що стягнута з ОСОБА_1 згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі №2а-3335/09, яка набрала законної сили 24.05.2013, сплачена нею до державного бюджету в повному обсязі, про що свідчать банківські квитанції від 21.06.2013 (а.с. 18-19).
Факт сплати позивачем до державного бюджету штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 1575,55 грн підтверджується також інформацією Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №4424/9/16-01-17-01-19 від 10.10.2013, згідно якої податковий орган повідомив суд про зарахування ОСОБА_1 до державного бюджету: по платежу (код. 21081100) адміністративні штрафи та інші санкції - 21.06.2013 суми 1000,00 грн; по платежу (код. 21080900) штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО - 21.06.2013 суми 575,55 грн (а.с. 74).
Враховуючи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2010 в частині стягнення з ФО-П ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 290849,50 грн та прийняття нової постанови від 25.04.2013 про часткове задоволення адміністративного позову ДПІ у м. Полтаві та стягнення з ФО-П ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 1575,55 грн, а також повну сплату ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 1575,55 грн, що стягнута судовим рішенням від 25.04.2013 у справі №2а-3335/09, яке набрало законної сили, суд доходить до висновку про відсутність законних підстав для продовження перебування рухомого майна ОСОБА_1 під арештом, накладеним в рамках виконавчого провадження №27114888.
Згідно положень статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини; у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на положення статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" суд доходить висновку, що належним способом судового захисту прав позивача на вільне володіння, розпорядження належним їй рухомим майном, є прийняття рішення про зняття арешту з рухомого майна, а тому згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог про зобов'язання Октябрського ВДВС зняти арешт з усього рухомого майна ОСОБА_1, накладеного згідно постанови від 23.06.2011 у виконавчому провадженні №27114888, та зняти арешт з всього рухомого майна, накладеного у названому виконавчому провадженні.
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача відмовлено, а при прийнятті рішення щодо заявлених вимог про зобов'язання відповідача зняти арешт з рухомого майна суд вийшов за межі позовних вимог щодо зобов'язання відповідача зняти арешт, застосувавши інший спосіб захисту, судові витрати, здійснені позивачем, стягненню на його користь не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зняти арешт з всього рухомого майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), накладений згідно постанови Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 23.06.2011 у виконавчому провадженні №27114888.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції щодо не зняття арешту - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2013 року.
Суддя О.В. Гіглава