Справа №2034/2-4684/11
Провадження №2/635/451/2013
09 жовтня 2013 року с. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Назаренко О.В.,
за участі секретаря Миронович К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення,
05.10.2011 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просить суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з усіма особами, що мешкають разом з ними у будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. При розгляді справи 3-ю особою притягнуто до участі у справі Службу в справах дітей Харківської районної державної адміністрації.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позовні вимоги, пояснивши, що позивач придбав житло, що раніше було власністю відповідачів, а тому просить їх виселити, оскільки їх проживання в житловому приміщені створює перешкоди позивачу в користуванні нерухомим майном, після чого представник позивача подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачі заперечували проти позову, але в судове засідання не з'явились, тому суд розглянув справу за їх відсутності.
Представник 3-ї особи подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
На підставі наданих суду доказів судом встановлено наступне.
За договором купівлі-продажу від 2 квітня 2010 року, посвідченому приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_6 реєстрований № 1057, ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.
Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за позивачем 10.11.2010 року, що підтверджено копією витягу про державну реєстрацію прав, виданого комунальним підприємством «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» № 27952658 від 10.11.2010 року. Отже, на підставі ст. 334 ЦК України позивач набрав права власності на зазначене нерухоме майно у встановленому законом порядку.
Заявами від 2 квітня 2010 року, посвідченими приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_6, реєстрові № 1063 та № 1064 відповідачі зобов'язались перед позивачем виїхати з будинку та знятися з реєстрації. Підтверджено і факт отримання коштів за продаж будинку.
За даними будинкової книги відповідачі зареєстровані в спірному житловому приміщенні. Це підтверджено і даними адресно-довідкового бюро.
Наданою копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 підтверджено наявність у відповідачів неповнолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Копіями постанов про відмову в порушені кримінальної справи від 01.09.2011 року, 07.09.2011 року, 18.09.2011 року підтверджено небажання відповідачів виселитися із будинку.
Відповідачі намагались визнати недійсним правочин, за яким позивач отримав у власність спірне нерухоме майно, але правочин не був визнаний недійсним, про що свідчать наявні справі судові рішення.
Статтею 381 ЦК України зазначено, що садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 826 ЦК України, яка не суперечить нормам ст. 108 ЖК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Оскільки після продажу будинку відповідачами вони формально проживали в ньому на підставі усного договору найму і відповідачі самостійно взяли на себе зобов'язання припинити правовідносини щодо найму житла з новим власником після продажу житла, але їх не виконують то на підставі ст. ст. 391, 826 ЦК України та ст. 108 ЖК України відповідачі підлягають виселенню із спірного житла разом із всіма мешканцями, оскільки проживання в спірному житлі зазначених осіб порушує права нового власника, і суд повністю задовольняє позовні вимоги.
На підставі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивач пропорційно судові витрати з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 54 гривні, а саме по 27 гривень з кожного.
Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,88,2120215 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 з усіма особами, що мешкають разом з ними у будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) гривні, а саме по 27 (двадцять сім) гривень з кожного.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, в апеляційний суд Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. В. Назаренко