Копія
Іменем України
Справа № 827/1421/13-а
03.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Карпова І.І.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженною відповідальністю "СГС ПЛЮС"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № 8 від 17.01.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Ксенз Олексій Миколайович, довіреність № 188/9/101-04 від 08.07.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 618/9/10.1-04
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 10.07.13 у справі № 827/1421/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (пр. Перемоги, буд.39, кв.3,Севастополь,99046)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000300220 та № 0000290220 від 14 травня 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10 липня 2013 у справі № 827/1421/13-а позов задоволений, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі ГУ Міндоходів м. Севастополя визнано протиправними та скасовано.
Також вирішене питання щодо судових витрат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні в задоволенні апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. У судовому порядку встановлено реальність здійснених позивачем та його контрагентом господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, що викладені у акті перевірки є необґрунтованими, носять характер суб'єктивних припущень, а тому податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції видами господарської діяльності позивача є: виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії, торгівля електроенергією, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря та інші.
Згідно договору оренди від 01.01.2004 №121 у господарської діяльності ТОВ «СГС ПЛЮС» використовує орендований цілісний майновий комплекс структурного підрозділу Державного підприємства «Кримські генеруючи системи» «Севастопольська ТЕЦ». До складу орендованого ЦМК входять наступні підрозділи: управління, буд цех, гараж, газо-турбиний цех, електроцех, ЖЕУ, котлотурбиний цех, район теплових мереж (РТС), ВОХР (воєнізована охорона), ГО (гражданська оборона), клуб, медпункт, склад, гуртожиток, ЖКО (житлово-комунальний відділ), ремонтно-будівельний ділянка (РСУ).
30 листопада 2012 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС складений акт №2553/10/22-0103/32294088/57 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СГС ПЛЮС» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Втеріс» за період з 01.09.2010 по 31.12.2011. Актом перевірки встановлено:
- порушення ст.ст.3,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, завищення валових витрат в загальної сумі 5 549 995,13 грн., в тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2010 року на суму 756 129,0 грн., за IV квартал 2010 року на суму 224 036,0 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 2 042 020,29 грн., за IV квартал 2011 року на суму 2 527 809,84 грн.;
- порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, завищення податкового кредиту в загальної сумі 1 109 981,44 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2010 року на суму 151 858,132 грн., за листопад 2010 року на суму 44 157,07 грн., за серпень 2011 року на суму 140 000,34 грн., за вересень 2011 року на суму 268 404,13 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 399,0 грн., за грудень 2011 року на суму 497 162,77 грн.
14 грудня 2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення.
За результатами адміністративного оскарження ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2013 року:
- №0000300220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 9 місяців 2010 на 655 880,0 грн., за 2010 на 1 062 500,0 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 на 3 071 187,0 грн., за ІІ - IV квартали 2011 на 5 557 001,0 грн.;
- №0000290220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106 028,0 грн., в тому числі за листопад 2010 на 35 799,0 грн., за вересень 2010 на 17 216,0 грн. та за жовтень 2010 на 53 013,0 грн.;
- №0000310220 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 1 613 975,0 грн., в тому числі за основним платежем - 1 111 400,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 502 575,0 грн.
Спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами виник спір, відбувались у період з вересня 2010 по грудень 2011 (включно), тому підлягають застосуванню Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України.
Так, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену належним чином, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.
Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).
Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом наведених норм законодавства наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.
В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Переглядаючи постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ТОВ «Втеріс» існували господарські відносини, а саме укладені договори:
- від 03 вересня 2010 року № 526 на виконання підрядних робіт, згідно з яким підрядник зобов'язується виконати роботи: заміна змійовиків пароперегрівачів котлоагрегату № 6;
- від 03 вересня 2010 року № 527 на виконання підрядних робіт, згідно з яким підрядник зобов'язується виконати роботи: продовження паркового ресурсу обладнання згідно технічного завдання з використанням матеріалів замовника;
- від 12 серпня 2011 року № 11208 про закупівлю підрядних робіт, згідно з яким підрядник зобов'язується виконати роботи з подовження паркового ресурсу енергетичного обладнання (типовий ремонт енергетичного котла БКЗ 80 ст. № 4 з заміною середніх кубів ВЗП, заміна трубного пучка ПВ-150-3, підготовка обладнання до експертного обстеження (турбоагрегати № 2, № 3, паропроводи № 5, №6, бойлер № 22), ремонт генератору AEG 10017а/FKn3227).
Реальність здійснення ТОВ «Втеріс» для позивача підрядних робіт та понесення позивачем при придбанні робіт витрат, підтверджується первинними документами (довідками про вартість виконаних робіт КБ-3 та актами приймання виконаних робіт КБ-2в за вересень, листопад 2010, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011, наявні в матеріалах справи), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, в тому числі податковими накладними та платіжними дорученнями. Позивач та ТОВ «Втеріс» є юридичними особами та платниками податку на додану вартість.
Крім того, згідно поясненням ТОВ «Втеріс», податковим деклараціям з податку на додану вартість, додатку №5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстрам виданих та отриманих податкових накладних, квитанціям про прийняття податкової звітності відповідним податковим органом за період - вересень, листопад 2010, серпень - грудень 2011 років та змісту довідки Індустріальної МДПІ м. Харкова №698/22-408/34333673 від 13.09.2012 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Втеріс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «СГС ПЛЮС» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2010 по 31.12.2011» встановлено відображення ТОВ «Втеріс» у податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «СГС ПЛЮС».
Використання робіт, придбаних ТОВ «СГС ПЛЮС» у виконавця ТОВ «Втеріс», у господарській діяльності підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.
Доказів в спростування вказаних обставин, як при розгляді справи у суді першої інстанції, так й при розгляді апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції з боку ДПІ в Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі судовій колегії не надано.
Окрім того, відповідачем не встановлено факту того, що до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем було включено суму витрат та податку на додану вартість, на підставі не існуючих первинних документів або податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
З таких підстав, колегія суддів зазначає, що товарність та реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.
Доводи податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання робіт до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Втеріс» у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинні бути доведеними. При цьому, колегія суддів зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Кримбудіндустрія» (контрагент ТОВ «Втеріс»), а не контрагента позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.
Також, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Несплата одним з виконавців робіт у ланцюгу виконання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем робіт вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Отже, платник податків, який придбав роботи у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними виконавцями з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями виконавців чи сприяння ухиленню виконавцями робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.
Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, який вірно встановив протиправність висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок ТОВ «Втеріс», та, як наслідок, помилково прийняв податкові повідомлення-рішення стосовно позивача.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження як у суді першої інстанції так і при апеляційному перегляді.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 10.07.13 у справі № 827/1421/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна