27 вересня 2013 року Справа № 9104/104457/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Гудим Л.Я.,
суддів Большакової О.О., Святецького В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільського області на постанову Чортківського районного суду Тернопільського області від 10 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільського області про зобов'язання відповідача провести перерахунок державної та додаткової пенсії, як особі постраждалої внаслідок ЧАЕС,-
Позивач, в лютому 2011 року звернувся з позовом в суд до відповідача та просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його провести перерахунок та виплату основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та доплати як непрацюючому пенсіонерові за проживання на забрудненій території починаючи з 29.10.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що є інвалідом IIІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» віднесено до I категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідач не виплачує йому в повному обсязі державної та додаткової пенсії, як це передбачено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат, тоді як виплата здійснювалась у меншому розмірі.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільського області від 10 березня 2011 року в справі №2а-3667/11/1916 адміністративний позов було задоволено частково за період з 29 жовтня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управлінням Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільського області подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Чортківського районного суду Тернопільського області від 10 березня 2011 року в справі №2а-3667/11/1916 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільського області слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову змінити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 має статус постраждалого від наслідків на Чорнобильській АЕС, I категорії, є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 14.06.1995 року (а.с.9) та витягом з Акта огляду МСЕК Серії МСЕ №057850 від 21.05.2003 року. Перебуває на відповідному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільського області.
Колегія суддів зазначає, що пенсія позивачу відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інваліда III групи не може бути нижчою, як шість мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають - на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Однак згідно положення ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 5,20 грн. і після внесення змін постановою КМУ №562 від 12.07.2005 року в розмірі 10,50 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Дія положення ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте рішенням Конституційного Суду України №-6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційним, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України». Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI було внесено зміни та ст. 39 викладено в такій редакції: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 вказані зміни було визнано неконституційними.
На переконання колегії суддів слід також зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 - рп від 22.05.2008 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином у 2008 році, а саме з 22 травня - дня прийняття Конституційним судом України рішення № 10 - рп/2008 - у відповідача виникло чергове зобов'язання перерахувати державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону до 01 січня 2008 року.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення з вищенаведених мотивів.
Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.
Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині допуску постанови суду до негайного виконання в повному обсязі, через що оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст. ст. 1832, 195, 197, п.2 ч.1 ст. 198, 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільського області задовольнити частково, постанову Чортківського районного суду Тернопільського області від 10 березня 2011 року в справі №2а-3667/11/1916 - змінити в частині звернення до негайного виконання постанови в межах суми виплати за один місяць.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.О. Большакова
В.В. Святецький