"18" вересня 2013 р. справа №0870/12198/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Нагорної Л.М. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,
представника позивача Білоус Катерини Олександрівни,
представника відповідача Управління Державної казначейської служби України в
м.Запоріжжі Запорізької області - Крошки Володимира Вікторовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, -
Представник позивача Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна звернувся 14.12.2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ. Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 1725962,00 грн. ПДВ, а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з ПДВ у сумі 1725962,00 грн. та пеню на рівні 120% облікової ставки НБУ.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у задоволенні даного позову позивачу відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що у відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, на момент подачі позову ще не виникло обов'язку подати до органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем, ще не набула статусу заборгованості бюджету.
Не погодившись з даним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення, процедура судового скарження не закінчується, а отже заявлена позивачем сума до бюджетного відшкодування не набула статусу бюджетної заборгованості. Відповідно до п. 200.15 ПКУ, у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку, або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом 5 робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Дії податкового органу є взаємопов'язаними з діями органу Державного казначейства. Вважає, що невірне тлумачення п. 200.15 ПКУ призвело до помилкових висновків суду. Посилається також на те, що помилкове рішення суду першої інстанції сприяє податковому органу створити ситуацію постійної невизначеності щодо строків відшкодування ПДВ, позбавляючи права підприємства на отримання та розпорядження своєю власністю, порушує баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на володіння майном.
В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначив, що законодавством України визначено 4 судових інстанції. З прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, учасники судового процесу наділені правом оскаржувати таке рішення до суду вищої інстанції. Отже з боку позивача відбулося передчасне звернення до суду з вимогою про стягнення суми бюджетної заборгованості. Податковим органом була подана касаційна скарга до ВАСУ на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року по справі № 2а-0870/2968/11 (про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1725962грн., стягнення якої є предметом спору у справі №0870/12198) - відкрито касаційне провадження. Отже посилання позивача на закінчення процедури судового оскарження є хибним. В п.200.15 ПКУ зазначено, що «після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження...», а на даний час процедура судового оскарження не закінчилася.
В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище).
В судовому засіданні представник відповідача (податкового органу) проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Суду надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги (викладено вище).
Представник Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Інформацію щодо зміни адреси Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області - до суду не надавав.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.04.2011 року по 08.04.2011 року податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011 року, за результатами перевірки складено акт від 08.04.2011 року. В акті перевірки встановлені порушення певних підпунктів ст. 14, 198, 200 ПКУ, п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», п. 5,7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування лютого 2011 року на загальну суму 1725962грн. на підставі висновків акту перевірки від 08.04.2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011 року на суму 1725962грн. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі №2а-0870/2968/11 визнано неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 21.04.2011 року. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2012 року, Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі №2а-0870/2968/11 - залишена без змін. Після набрання законної сили Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі №2а-0870/2968/11 та зважаючи на ненадання податковою службою до казначейства висновку про відшкодування позивачу 1725962грн. бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації за березень 2011 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 3 ст. 2, 20 КАС України, абз. 2 п. 200.15 ПКУ, ст. 129 Конституції України, а та у зв'язку з тим, що КАК України закріплена наявність судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, дійшов висновку, про те, що на даний час судове оскарження Постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2011 року у справі №2а-0870/2968/11 - не завершено, подана касаційна скарга на рішення суду першої та апеляційної інстанції, тому податковий орган не мав жодних підстав вважати процедуру судового оскарження завершеною, обов'язку у податкового органу надати висновок не виникло, тому і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету.
Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, даний висновок суду першої інстанції є таким, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень ат у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.200.15 ПКУ, у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку, або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом 5 робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Дії податкового органу є взаємопов'язаними з діями органу Державного казначейства. На думку колегії судів апеляційної інстанції, невірне тлумачення п. 200.15 ПКУ судом першої інстанції, призвело до помилкових висновків суду.
Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових осіб чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на свій території України.
В порядку ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через 5 днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Сєрков проти України № 39766/07, 7 липня 2011, зазначено: у випадку, якщо національне законодавство тлумачиться по різному, державний орган повинен прийняти рішення на користь платника податків.
Дана позиція також відображена в національному законодавстві, а саме ст. 4 ПКУ (пп. 4.1.4 п. 4.1), вказаною нормою встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.
Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі, а саме щодо вимоги про стягнення пені на рівні 120% облікової ставки НБУ, т.я. вона не ґрунтується на нормах законодавства.
З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна - задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів,, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ - скасувати.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів, щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області (правонаступником якого є Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області) висновку про відшкодування 1725962,00 грн. ПДВ; стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна заборгованість з ПДВ у сумі 1725962,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст.254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: І.Ю. Богданенко