Справа №591/6919/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Сибільов О.В.
Номер провадження 22-ц/788/2180/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.
Категорія - 19
01 жовтня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Хвостика С. Г.,
суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс»
на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 липня 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання договору недійсним, відшкодування збитків, -
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 липня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3.
Стягнуто з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_3 сплачені кошти за договором № 213023 від 08 серпня 2012 року в сумі 6547,34 грн.
Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнуто з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 серпня 2013 року заяву Приватного підприємства «Грандфінресурс» про перегляд заочного рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 липня 2013 року в даній справі залишено без задоволення.
Зазначене заочне рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ПП «Грандфінресурс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги зазначається, що позивачу були зрозумілі умови договору по програмі «Альянс Україна», так як він протягом трьох діб після підписання договору мав можливість розірвати договір в односторонньому порядку з відшкодуванням сплачених ним попередньо грошових коштів, чим він не скористався. Також вказується на те, що перш, ніж підписати договір, позивач отримав всі відповіді від уповноваженої особи ПП «Грандфінресурс» щодо умов договору, тому є недоведеною та обставина, що його було введено в оману. Крім того, посилається на те, що спірний договір не може бути віднесений до поняття «пірамідальна схема», оскільки відповідач здійснює діяльність по адмініструванню грошових коштів учасників програми, які не мають конкретного призначення, а також діяльність відповідача не підпадає під ознаки фінансових послуг, тому не потребує ліцензування.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2012 року між ПП «Грандфінресурс» та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг за № 213023 за умовами програми «Альянс Україна» з додатками: №1 - анкетні дані учасника системи та перелік платежів із зазначенням їх розміру, які позивач повинен здійснити, та №2 - умови програми «Альянс Україна».
Відповідно до умов договору ПП «Грандфінресурс» (адміністратор) зобов'язалось від імені та за рахунок учасника вчинити певні дії, спрямовані на надання відповідної суми позики згідно додатку № 1 на умовах діяльності програми «Альянс Україна», яка викладена у додатку №2 до договору.
Зокрема, адміністратор зобов'язався сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування; організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну грошову суму у позику; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього (ст.1.1 п.п.а, б, в) (т.1, а.с.16).
Згідно зі ст.ст.2.1.1, 2.1.2 цього договору учасник програми зобов'язався сплатити іншій стороні одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу, а також своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальні платежі, які включають чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає відповідну суму у позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.
Відповідно до додатку №2 до договору, який є його невід'ємною частиною, програма «Альянс Україна» - це програма, що базується на створенні реєстрів учасників, метою яких є отримання відповідних сум у позику з розстроченням платежу на термін та на умовах, передбачених договором та додатками до нього (т.1, а.с.16, 17, 18-21).
Згідно зі ст.4 умов програми «Альянс Україна» додатку № 2 до договору № 213023, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно з заявою. Із змісту цих умов вбачається, що рішення про передачу позивачу грошового фонду залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу грошей є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на гроші є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.
У заяві на ім'я відповідача від 08 серпня 2012 року ОСОБА_3 вказав, що кошти в сумі 70000 грн., які він мав отримати за укладеним договором, йому були потрібні для ремонту квартири (т.1, а.с.65).
На виконання умов договору за період з 08 серпня 2012 року по 20 березня 2013 року позивач сплатив на рахунок відповідача 6547 грн. 34 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1, а.с.8-15).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами договір здійснений з використанням відповідачем нечесної підприємницької діяльності, коли останній ввів позивача в оману шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, тому він є недійсним (нікчемним) в силу закону. Дійшовши такого висновку, суд застосував наслідки недійсності такого правочину відповідно до статті 216 ЦК України, тобто стягнув з відповідача на користь позивача отримані кошти в сумі 6547 грн. 34 коп.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони є законними і обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як зазначено в ч.ч.4, 5 ст.216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
За положеннями п.2 ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, зазначений Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40 цс 13 аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.
Оскільки позивач сплачував кошти не за надання позики, а за можливість одержання права на отримання позики, а відповідач ПП «Грандфінресурс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, враховуючи безтоварність за умовами договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що досягнута між сторонами угода порушує права позивача, а діяльність відповідача з реалізації послуг з адміністрування системи є такою, що вводить споживача в оману шляхом залучення його коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Якщо ж звернутись до змісту самої угоди, то в ній відсутній конкретний строк отримання позики, що свідчить про недотримання відповідачем обов'язкової умови договору (ст.905 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу були роз'яснені умови оспорюваного договору і він погодився з ними та при укладенні договору його волевиявлення було вільним, не спростовують висновків суду про недійсність угоди через використання відповідачем нечесної підприємницької практики.
Також посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що кінцевим результатом укладеної угоди з учасником програми є отримання права на кошти, а учасник сплачує ПП «Грандфінресурс» за послуги, пов'язані з отриманням грошової позики, тобто програма отримання грошових коштів «Альянс Україна» є накопичувальною системою та не має ознак пірамідальної схеми, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правових норм і спростовуються висновками суду стосовно часткового задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Грандфінресурс» відхилити, а заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 липня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -