Номер провадження № 11-сс/785/1168/13
Головуючий у першій інстанції Дерус
Доповідач Кадегроб А. І.
11.10.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Кадегроб А.І.,
суддів: Левенця В.П., Праведного В.Г.,
при секретарі - Тьосовій Я.В.,
за участю прокурора - Німас О.Я.,
адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2013 року, якою задоволене клопотання слідчого ОВС відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури Одеської області, погоджене прокурором прокуратури Одеської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, освіта вища, СПД директором фірми «Стекломакс», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 189 ч. 4 КК України, -
Із клопотання ОВС відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури Одеської області вбачається, що ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, переслідуючи мету - заволодіння чужим майном грошовими коштами в особливо великих розмірах, вступив у злочину змову із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які надали свою згоду па участі, у спільній злочинній діяльності.
Діючи на виконання спільного протиправного наміру, ОСОБА_2 розробив злочинний план заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом його вимагання, згідно якого ним планувалося виготовити вибуховий пристрій з дистанційним керуванням за допомогою мобільного телефону у вигляді «ошийника», якій би насильно надягався па шию потерпілого та погрожуючи приведенням в дію цього вибухового пристрою з потерпілого вимагалися б грошові кошти в особливо великих розмірах. Потерпілих планувалося вибирати з числа заможних жителів м. Одеси, виходячи з наявності у них престижних автомобілів, приватних будинків, та наявності великого бізнесу. З першого потерпілого, вказані особи планували отримати викуп у розмірі 500 тисяч доларів США, що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.
З метою здійснення вказаного спільного плану, ОСОБА_2 розподілив ролі у цій групі, згідно яких за собою залишив загальне керівництво діями співучасників цієї групи, виготовлення вибухової речовини та вибухового пристрою, вибір потерпілого, проведення залякування і ведення переговорів щодо передачі грошових коштів.
До обов'язків ОСОБА_3 відносилося розробка програмного забезпечення для організації безперебійного зв'язку через мережу Інтернет з потерпілим, відстеження обстановки навколо потерпілого, дистанційне приведення «ошийника» в дію, дезактивація пристрою в разі згоди потерпілого на передачу коштів, організація зв'язку між членами групи, розробка та удосконалення роботи зазначеного пристрою, забезпечення самоліквідації вибухового пристрою після завершення вимагання.
До обов'язків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відносилося: стеження за вибраним потерпілим з метою встановлення розкладу його дня та образу життя; участь у фізичному захопленні потерпілого та безпосереднє надягання па його шию вибухового пристрою - ошийника, участь в отриманні грошових коштів у вигляді викупу.
На виконання спільного злочинного наміру ОСОБА_2 виготовив вибухову речовину та розробив вибуховий пристрій у вигляді «ошийника», технічне забезпечення роботи зазначеного вибухового пристрою виконав ОСОБА_3 шляхом розроблення відповідного програмного забезпечення.
З метою доведення свого злочинного наміру до кінця ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 протягом березня - вересня 2013 року, провели декілька випробувальних вибухів вибухового пристрою - «ошийника» у безлюдних місцях, на тренуваннях відпрацювали фізичне захоплення потерпілого з надяганням па нього зазначеного вибухового пристрою, провели роботу щодо вибору та відстеження потенціальних потерпілих.
Однак, не дивлячись на те, що зазначені вище особи виконали усі дії, які вважали необхідними і їй доведення до кінця вимагання, спрямованого на отримання грошових коштів в особливо великих розмірах, з погрозою вбивства, злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від їх волі, вони були затриманні працівниками правоохоронних органів.
28.09.2013 року о 19 годин 30 хвилин ОСОБА_2 був затриманий у порядку ст. 208 К1ІК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 189 ч. 4 КК України.
29.09.2013 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру, у скоєнні вказаного вище кримінального правопорушення.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи необхідність обрання саме такого запобіжного заходу тим, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років, знаходячись на свободі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2013 року це клопотання слідчого було задоволено.
На вказану ухвалу слідчого судді підозрюваний ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2013 року, оскільки вважає, що обрана судом міра запобіжного заходу відносно нього суперечить вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 86, 87 КПК України, також вказує, що судом першої інстанції не враховані всі обставини, не розглядалися більш м'які види запобіжних заходів, у матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував обґрунтованість обрання даного запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, адвоката, який підтримав доводи апеляційної скарги свого підзахисного ОСОБА_2 і просить скасувати ухвалу суду, думку прокурора, який вважає рішення суду законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали справи, колегія суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 є запобігання подальшим спробам переховуватись від органів досудового розслідування і суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити нове кримінальне правопорушення, продовжити свою злочинну діяльність, знаходячись на свободі може незаконно впливати на потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 178 КПК України судом першої інстанції враховано при обранні міри запобіжного заходу вагомість доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання (кримінальне правопорушення є особливо тяжким), вік підозрюваного, стан його здоров'я.
З наданих до суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється в скоєні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2 - ст. 189 ч. 4 КК України, яке є особливо тяжким злочином.
На підставі вищевказаного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином мотивовано та суд дав відповідну оцінку всім матеріалам кримінальної справи.
Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції не врахував всіх обставин при обрані запобіжного заходу апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки судом першої інстанції обставини були враховані в повному обсязі. Інших доводів, які б не були дослідженні судом першої інстанції, судовій колегії представлено не було.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без зміни.
Керуючись ст. ст. 376, 407, 419, 422 КПК України, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2013 року про задоволення клопотання слідчого ОВС відділу розслідування корупційних кримінальних правопорушень прокуратури Одеської області, погоджене прокурором прокуратури Одеської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Судді апеляційного суду Одеської області:
Кадегроб А.І. Левенець В.П. Праведний В.Г.