Кодимський районний суду Одеської області
Справа № 503/489/13-ц
11.10.2013 року м. Кодима Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Сопільняка О.М.
при секретарі Вдовиченко В.О.
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача Волотова І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодима Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна про припинення договору про рентні платежі та повернення земельної ділянки,
Позивач ОСОБА_4 14 березня 2013 року звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна с.Писарівка Кодимського району Одеської області, в якому просив припинити договір про рентні платежі від 28 лютого 2000 року, шляхом його розірвання.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримали та просили їх задовольнити, оскільки предметом оскаржуваного договору була земельна частка (пай), а тому, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання позивачем державного акту, договір про ренті платежі може бути припинений.
Представник відповідача СТОВ ім.Мічуріна Волотов І.В. (діє відповідно до довіреності, виданої директором СТОВ) в судовому засіданні вказав, що СТОВ ім.Мічуріна позовні вимоги ОСОБА_4 не визнає, оскільки вважає дійсним оспорюваний ним договір про ренті платежі і підстав для його припинення не вбачає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем ОСОБА_4 позовних вимог та про необхідність їхнього задоволення з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких (а це, відповідно до ст.30 цього кодексу, позивач та відповідач) відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 28 лютого 2000 року між ОСОБА_5 та СТОВ ім.Мічуріна був укладений договір про рентні платежі за тимчасове утримання від використання права на виділення земельної частки в натурі, за умовами якого ОСОБА_5 передала відповідачеві в оренду строком на десять років належну їй земельну частку (пай) у розмірі 2.98 умовних кадастрових гектарів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Її спадкоємцем першої черги за законом став позивач ОСОБА_4, який 11 січня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а 12 жовтня 2012 року - державник акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №063385, виданий Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області.
07 листопада 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання укладеного договору.
Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) врегульовано розділом ІХ "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року №119 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)".
Згідно з п.1 Указу Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі ( на місцевості).
Згідно з п.8 розділу ІХ "Перехідні положення" ЗК України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт.
Відповідно до розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений.
Договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року №5, зобов'язання сторін за договором оренди земельної частки (паю) можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі. При відмові орендаря розірвати цей договір із зазначених підстав та припинити користування земельною ділянкою право власності власника земельної ділянки (орендодавця) на землю підлягає захисту в законному порядку.
Цей висновок узгоджується з пунктом 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначене з часу отримання позивачем державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився і суб'єкт договору, і предмет оренди, і статус орендодавця, а сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір, втратив чинність, у зв'язку з чим договір від 28 лютого 2000 року слід вважати припиненим.
Положення п.8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст.6, ч.3 ст.203, ст.ст.316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.
Згідно зі ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Крім цього, відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 підлягає сплачений ним судовий збір.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 11 жовтня 2013 року, повний текст судового рішення виготовлено 14 жовтня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.213, 215,218 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна про припинення договору про рентні платежі та повернення земельної ділянки задовольнити.
Договір про рентні платежі за тимчасове утримання від використання права на виділення земельної ділянки в натурі, укладений 28 лютого 2000 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна та ОСОБА_5 припинити шляхом його розірвання.
Зобов"язати товариство з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна повернути ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва розміром 1.6215 га. кадастровий номер №0521981200030010133, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області та належить йому відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №063385, виданого 22 жовтня 2010 року Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю імені Мічуріна на користь ОСОБА_4 114 грн.70 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сопільняк О.М.