Дата документу 03.10.2013
Справа № 501/1596/13-ц
(заочне)
03.10.2013 р. Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Ледньової Т.В.,
при секретарі - Пращук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом визначення особи втратившою право користування житловим приміщенням, -
18.04.2013 р. до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов зазначений позов (а.с.2-4), який був уточнений 13.06.2013 р. (а.с.28).
В судове засідання позивач не з'явилась, надавши заяву з клопотанням про розгляд справи у її відсутності, про заочний розгляд справи у відсутності відповідача (а.с.53).
Відповідач ОСОБА_2, який сповіщався про розгляд справи за останнім відомим місцем реєстрації (а.с.23, 36) та шляхом оголошення у пресі (а.с. 51), до суду не з'явився, не повідомивши про причини неявки і не надавши письмові пояснення (заперечення) на позов.
На підставі ст.ст.224-226 ЦПК України судом задоволено клопотання про заочний розгляд справи у відсутності відповідача.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, надавши заяви, в яких підтримали позовні вимоги та заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності (а.с.50,52).
Судом винесено ухвалу про розгляд справи у відсутності позивача та третіх осіб.
Із позовної заяви (а.с.2-4,28) слідує, що позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, та зняти його з реєстрації за вказаною адресою, посилаючись на ті обставини, що 21.08.2009 р. був укладений договір найму житлового приміщення з відповідачем, однак він фактично в спірній квартирі не проживав, ніяких платежів не сплачував і не виконав п.2 договору щодо зняття з реєстрації на першу вимогу наймодавця.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені слідуючі факти та відповідні правовідносини.
Докази на а.с.8-10 підтверджують, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних долях. У вказаній квартирі зареєстровані власники житла та відповідач ОСОБА_2 (а.с.12, 23, 54).
21.08.2009 р. з ОСОБА_2 був укладений договір найму вищевказаного житла (а.с.13), і відповідно п.2 цього договору відповідач зобов'язався за першою вимогою власників житла знятись з реєстрації.
Акт від 23.03.2013 р. підтверджує, що ОСОБА_2 у вищевказану квартиру не вселявся, в ній не проживає (а.с.14). Непроживання відповідача у квартирі також підтверджується повернутою судовою кореспонденцією з довідкою поштового відділення (а.с.36).
Із ст.ст.317, 319, 383, 391 ЦК України слідує, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення, яким визначаються права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму. Предмет і строк вказаного договору, порядок припинення (розірвання) договору за вимогою наймодавця урегульовані ст.ст.159, 168 ЖК України.
За змістом ст.7 Закону України від 11.12.2003 р. № 1382-IV « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичною особи померлою. Зазначений закон є спеціальним нормативно - правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, і підлягає застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання (постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 р. у справі № 6-57 цс 11).
На підставі викладеного позов є обґрунтованим, доведеним та підлягає задоволенню у повному обсягу.
Керуючись ст.ст.317, 319, 383, 391 ЦК країни,ст.ст.150, 158, 159, 168 ЖК України,ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України,суд -
Задовольнити позов ОСОБА_1.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою: АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем, третіми особами протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя