24 вересня 2013 року Справа № 39/245
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Акулової Н.В.,
Алєєвої І.В.,
перевіривши касаційну скаргуДержавного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р.
у справі№ 39/245 господарського суду міста Києва
за позовомКомпанії "Megainpharm GmbH"
доДержавного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України"; Дочірнього підприємства "Черкаси-Фарма"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4; Державна служба інтелектуальної власності України
про заборону відповідачу-1 вчинити дії щодо введення в обіг лікарських засобів на основі Мірамістину, зокрема, препарату Мірістамід - ЧПК, шляхом надання висновку про рекомендацію до перереєстрації даних препаратів, як такі, що порушують чинні патентні права
Подана Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 39/245 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно абзацу 3 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатись належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства, належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Разом з тим, скаржником до касаційної скарги додано лише описи вкладення у цінний лист, які в свою чергу, не можуть бути прийняті судом, як докази надіслання її копії іншим сторонам у справі, оскільки, всупереч вказаним нормам не є розрахунковими документами, які підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні у справі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.
Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Згідно п. 2.21. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява, (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення від 31.07.2013 р. № 4838, згідно якого в реквізиті "Призначення платежу" зазначено: "*;101; ; 22030004; 070; ; 254 Сплата судового збору (Вищий господарський суд України ) (за власні кошти) ПДВ (звільнення від ПДВ) 0,00 грн".
Таким чином, реквізит "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, по якій саме справі і за яку скаргу сплачено судовий збір.
Отже, додане до касаційної скарги платіжне доручення від 31.07.2013 р. № 4838 не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.
Крім того, згідно ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
В силу ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Враховуючи наведені норми законодавства, останнім днем для оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у касаційному порядку є 01.07.2013 р. Проте, як вбачається із відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" надіслало касаційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, надіслана вона була 02.08.2013 р., після спливу двадцятиденного строку, без клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Допущені скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 53, 86, 111, п. 3, п. 4 п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 39/245 повернути скаржнику.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: Н.В. Акулова
І.В. Алєєва