02 жовтня 2013 року Справа № 924/21/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Мирошниченка С.В.,
суддів:Акулової Н.В.,
Картере В.І.,
перевіривши касаційну скаргу Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 р.
та на рішеннягосподарського суду Хмельницької області від 08.04.2013 р.
у справі№ 924/21/13-г господарського суду Хмельницької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Речовий ринок "Торговий дім "Бартерсервіс"
доХмельницької міської ради; Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий"
про визнання недійсним рішення двадцять першої сесії Хмельницької міської ради від 12.12.2012 р. № 1 з моменту його прийняття; заборону Хмельницькій міській раді передавати майно, яке розташоване на земельних ділянках речового ринку по вул. Геологів, 13, іншій особі без згоди позивача; визнання незаконною та зобов'язання МКП-ринок "Ранковий" припинити господарську діяльність на речовому ринку по вул. Геологів, 13
Подана Міським комунальним підприємством - ринок "Ранковий" касаційна скарга на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 р. та на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.2013 р. у справі № 924/21/13-г не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.
Згідно із ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Розглянувши матеріали касаційної скарги Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий", Вищий господарський суд України встановив, що скаржником до касаційної скарги не додано доказів підтвердження повноважень Директора Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий" В. Чекман.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
В силу ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно з п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
При зверненні до суду касаційної інстанції скаржник, в якості доказів надіслання копії касаційної скарги сторонам у справі додав до скарги незавірені копії фіскальних чеків від 11.07.2013 р. №№ 8978, 8979, які вищезазначеним вимогам не відповідають, відтак не можуть слугувати належними доказами надіслання копії касаційної скарги сторонам у справі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Відповідно до п. 2.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Оскільки, Міське комунальне підприємство - ринок "Ранковий" оскаржує прийняті у даній справі судові рішення, предметом яких є три немайнові вимоги, то, відповідно, судовий збір має сплачуватися по кожній із заявлених вимог окремо.
Скаржник, звертаючись до суду касаційної інстанції сплатив судовий збір в меншому, ніж потрібно розмірі, а саме, 802,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2013 р. № 499, в той час як необхідно було сплатити 2 408,70 грн.
Крім того, постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.
Відповідно до п. 3.8. вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Згідно п. 2.21. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VIГосподарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява, (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Скаржником в якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення від 11.07.2013 р. № 499, згідно якого в реквізиті "Призначення платежу" зазначено: "22030004 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254, пункт ставок суд. збору - 2.5.".
Таким чином, реквізит "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, по якій справі та за яку саме скаргу сплачено судовий збір.
З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення від 11.07.2013 р. № 499 не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Керуючись ст. ст. 86, 111, п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства - ринок "Ранковий" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 р. та на рішення господарського суду Хмельницької області від 08.04.2013 р. у справі № 924/21/13-г повернути скаржнику.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді: Н.В. Акулова
В.І. Картере