Справа № 610/2695/13. Головуючий 1 інст.: - Купін В.В. Провадження №22-ц/790/6585/13. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Категорія: аліменти.
9 жовтня 2013 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 5 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - про зміну розміру аліментів,
У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 8 травня 2013 року з нього на користь ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1 / 4 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 4 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
З травня 2011 року він не працює за станом здоров'я та не отримує заробітку.
В той же час, він займається вирощуванням у домашніх умовах перепелок та реалізацією їх яєць і м'яса, від чого отримує нерегулярний, мінливий дохід.
Вважав, що він має виплачувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку (доходу).
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 182, 184, 192 СК України, ОСОБА_6 просив суд зменшити розмір аліментів, визначений за рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 8 травня 2013 року шляхом стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 250 грн. щомісячно до повноліття сина.
Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 5 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів, що станом на день подачі позовної заяви до суду, у порівнянні з днем ухвалення судового рішення про стягнення з аліментів на утримання дитини, у нього змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилося або поліпшилося здоров'я, що є підставою для застосування положень ч. 1 ст. 192 СК України.
Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, перелік підстав за якими суд може згодом за позовом платника або одержувача аліментів зменшити або збільшити розмір аліментів визначений за рішенням суду, є вичерпним.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 8 травня 2013 року задавлено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 4 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць (а. с. 4).
Рішення суду ОСОБА_6 добровільно не виконує, аліменти на утримання дитини не виплачує.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на утримання дитини до дня звернення з позовом до суду (тобто у період з 8 травня 2013 року по 24 липня 2013 року) у платника аліментів ОСОБА_6 змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилося його здоров'я, що є підставою для зменшення розміру аліментів визначених за рішенням суду.
Не надані такі докази ОСОБА_6 і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Посилання ОСОБА_6 на те, що він має нерегулярний, мінливий дохід та згідно ч. 1 ст. 184 СК України має сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку (доходу), свідчать про його незгоду з рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 8 травня 2013 року, яке у передбаченому законом порядку він не оскаржив.
Крім того, ОСОБА_6 не надано доказів того, що на виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист, державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження за цим виконавчим документом та боржнику нарахована державним виконавцем заборгованість зі сплати аліментів.
Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвали законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що за станом свого здоров'я він з травня 2011 року по теперішній час ніде не працює, не отримує заробітку, не може сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
ОСОБА_6 у передбаченому законом порядку не визнаний інвалідом, є працездатною особою, не позбавлений змоги працевлаштуватися на роботу та отримувати щомісячно заробіток з якого виплачувати аліменти на утримання дитини. Крім того, тимчасова непрацездатність ОСОБА_6 не звільняє його від обов'язку утримувати неповнолітнього сина.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, колегія судів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Наявність оскаржуваного рішення не позбавляє ОСОБА_6 можливості у подальшому звернутися з позовом в суд про зміну розміру аліментів з підстав, передбачених ст. 192 СК України, або зміну способу визначення розміру аліментів.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1. ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 5 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: