Справа № 570/1309/13-к
номер провадження 1/570/35/2013
30 травня 2013 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
за участю прокурора Синюка А.В.,
потерпілої ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
його захисника - адвоката ОСОБА_3,
при секретарі судового засідання Терешкович Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду ( м.Рівне вул.Дубенська 25 б ) кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ковеля Волинської області, проживаючого в АДРЕСА_1 росіянина, громадянина України, з вищою освітою, військовозобов'язаного, розлученого, станом на листопад 2006 року працював в Рівненському РВ УМВС України в Рівненській області на посаді дільничного інспектора міліції, на даний час не працюючий, раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.365, ч.2 ст.367 КК України,
Дана кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, згідно якого ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою - дільничним інспектором міліції Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, у ході виконання покладених на нього службових обов'язків, 24 листопада 2006 року перевищив свої службові повноваження, в результаті чого настали тяжкі наслідки у вигляді смерті ОСОБА_5, одже вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.365 КК України.
Оскільки, ні під час досудового слідства, ні в ході судового розгляду справи, в межах доказів, наданих суду органами досудового слідства, не було добуто належних доказів вини підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, тому на підставі ст.277 КПК України, прокурор, який брав участь у справі, постановою від 20.03.2012 року змінив обвинувачення з ч.3 ст.365 на ч.2 ст.367 КК України.
Згідно постанови про зміну обвинувачення ОСОБА_2, будучи службовою особою - дільничим інспектором міліції Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, 24.11.2006 року, неналежно виконуючи покладені на нього службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, проявив необережність у виді злочинної недбалості, тобто не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, в результаті чого настали тяжкі наслідки у виді смерті ОСОБА_5
Злочин скоєно при таких обставинах.
ОСОБА_2 24 листопада 2006 року, перебуваючи на посаді дільничного інспектора міліції Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, у ході виконання покладених на нього службових обов'язків, отримавши повідомлення про сімейну сварку у господарстві ОСОБА_6, що в будинку АДРЕСА_2 прибув за цією адресою.
У подальшому в період часу приблизно від 20 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв. в порушення вимог п. п.1, 2, 3 ч.1 ст.10 Закону України "Про міліцію", яким передбачено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством, приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення, та в порушення п.11.6 "Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України", затвердженого Наказом МВС України № 1212 від 11.11.2003 року, яким передбачено, що дільничний інспектор негайно доповідає в чергову частину міського чи районного органу про одержані під час роботи на дільниці заяви і повідомлення громадян про вчинені правопорушення або злочини, що готуються, вживає заходів щодо запобігання злочинам та їх припинення, затримання злочинців, подання допомоги потерпілим, охорони місця події, ОСОБА_2, побачивши на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5, який лежав на землі без свідомості внаслідок тілесних ушкоджень, спричинених йому ОСОБА_7 та ОСОБА_8, належним чином стан ОСОБА_5 не перевірив, працівників «Швидкої медичної допомоги» останньому не викликав, про подію отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень чергову частину відділу міліції не повідомив, заходів до її реєстрації не вжив, а діючи, як представник влади, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заніс ОСОБА_5 до приміщення літньої кухні, де наказав зв'язати останнього з метою запобігти можливим спробам його опору, після чого залишив ОСОБА_5 у такому стані в приміщенні літньої кухні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 8 год. 30 хв. ОСОБА_5 помер у приміщенні літньої кухні. Його смерть наступила внаслідок закритої черепно-мозкової травми під оболонкового крововиливу, забою-здавлення головного мозку. При своєчасному наданні ОСОБА_5 спеціалізованої кваліфікованої медичної допомоги, можливість врятувати його життя не виключається.
Після зміни прокурором обвинувачення потерпіла ОСОБА_1 подала заяву, в якій підтримує обвинувачення за ч.3 ст.365 КК України, просить притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності саме за цією статтею і вважає, що зміна обвинувачення прокурором на ч.2 ст.367 КК України є незаконною і необґрунтованою.
Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365 та ч.2 ст.367 КК не визнав, під час досудового слідства відмовився давати показання на підставі ст.63 Конституції України. В суді підсудний пояснив, що, отримавши ввечері 24 листопада 2006 року повідомлення з чергової частини Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області про сімейний дебош у сім'ї ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 Рівненської області, відразу віднайшов транспорт і на автомобілі ОСОБА_10 разом з останнім приїхав за вказаною адресою. Зайшовши на подвір'я, з'ясував, що сталося. Присутні ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 повідомили, що ОСОБА_5 повернувся додому п'яний і влаштував сімейний дебош, бив свою дружину ОСОБА_6, сварився з ОСОБА_12, виганяв і намагався бити ОСОБА_11 На подвір'ї також були ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які пояснили, що на прохання ОСОБА_14 прийшли до зазначеного господарства, щоб втихомирити дебошира, вони з ним розібралися і він спить. Дійсно ОСОБА_5 лежав на подвір'ї господарства неподалік літньої кухні лицем вниз. Підійшовши до нього, підняв його за одяг, перевернув, подивився. ОСОБА_5 висловився в його адресу нецензурними словами, пробурмотів до нього щось незрозуміле, захропів і заснув. Будь-яких тілесних пошкоджень на його обличчі не помітив, під носом була засохла кров. ОСОБА_5 був у брудному одязі, п'яний, тому він його не забрав до райвідділу міліції, бо його б там не прийняли, та й підстав затримувати його не було. Оскільки на вулиці була пізня осінь, вечірній час, тому запропонував його дружині віднести ОСОБА_5 в тепле місце. Однак не проконтролював чи його занесли в будинок чи якесь інше тепле місце. Сам ОСОБА_5 не тримав, не зв'язував, наказу про його зв'язування нікому не давав і при ньому його ніхто не зв'язував. Про те, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 була бійка, йому ніхто не повідомив, явних тілесних ушкоджень у потерпілого не було видно, тому бригаду "Швидкої допомоги" не викликав і в чергову частину райвідділу міліції про даний випадок не повідомляв. Оскільки конфлікт було вичерпано, в той момент помістити ОСОБА_5 не було куди, тому поїхав на інший виклик, про який повідомили йому з чергової частини райвідділу міліції.
Потерпіла ОСОБА_1 показала, що її внук ОСОБА_5 проживав в с.Корнин з ОСОБА_6, мали двох малолітніх дітей. Внук випити любив, але, як їй казали сусіди, того дня він п'яний не був. Що саме сталося в с.Корнин 24 листопада 2006 року їй стало відомо пізніше від людей. ІНФОРМАЦІЯ_2 року їй надійшла телеграма, що внук помер. Коли забрала внука, щоб похоронити, то він був дуже побитий. Вважає, що ОСОБА_2 винен в смерті внука, оскільки він там був, бачив його, міг викликати "Швидку допомогу", але цього не зробив. Йому казали, щоб він ОСОБА_5 кудись забрав, але підсудний не забрав його, сказав до всіх присутніх, щоб нічого не робили, а вранці він приїде і забере внука до Острозької психіатричної лікарні у зв»язку із зловживанням внуком спиртним. Зазначила, що зі слів очевидців їй відомо, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в'язали ОСОБА_5 Вважає, що ОСОБА_2 винен в тому, що сталося, має відповідати за смерть її внука.
Після зміни обвинувачення прокурором, наполягає на тому, що ОСОБА_2 необхідно притягувати до відповідальності саме за ч.3 ст.365 КК України, підтримує саме це обвинувачення, оскільки підсудний бачив, що її внук побитий, бачив як його добивали, але не вжив заходів до того, щоб припинити злочин, вже мертвого ОСОБА_5 зв'язав разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 і заніс до літньої кухні. Просить застосувати до підсудного міру покарання згідно закону.
Розглянувши дану кримінальну справу в межах доказів, наданих суду органами досудового слідства, заслухавши показання підсудного, потерпілої та свідків, дослідивши матеріали справи, і оцінюючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України є недоведеною. Тому суд погоджується із зміною обвинувачення підсудного із ч.3 ст.365 КК України на ч.2 ст.367 КК України.
Не дивлячись на невизнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненому підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом.
Так, свідки ОСОБА_11 на досудовому слідстві ( т.1 а.с.20-22, 59-61, 164-166, 237-239, т.2 а.с.16-19, 117-118 ), ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_14 в суді ствердили, що по приїзду на виклик ДІМ ОСОБА_2 оглянув ОСОБА_5, з'ясував, що сталося, але на їх прохання забрати його кудись відмовився це зробити. Карету "Швидкої допомоги"до потерпілого не викликав, в чергову частину райвідділу міліції нічого не повідомляв, допомагав заносити ОСОБА_5 в літню кухню і там разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 його зв'язали, сказав, що приїде вранці і забере його в Острозьку психіатричну лікарню для лікування від алкоголізму.
Підтвердили, що ОСОБА_5 зловживав спиртним, в той день п»яний прийшов додому і безпричино вчинив сварку та бійку з співмешканкою, її матір»ю та сестрою. Син співмешканки ОСОБА_14 на її прохання побіг до своєї хресної ОСОБА_13 з проханням про допомогу. Згодом прийшла вона, її чоловік ОСОБА_7 та їх знайомий ОСОБА_8 та втихомирили ОСОБА_5, при цьому нанесли йому декілька ударів. Згодом ОСОБА_5 проспався і знову почав сваритися та битися. У зв»язку з цим ОСОБА_14 знову побіг до хресної просити про допомогу. Прийшли ці ж люди і чоловіки знову нанесли ОСОБА_5 удари. Вважають, що не потрібно було так сильно його бити, хоча не заперечують, що фактично у ОСОБА_5 було лише одне серйозне пошкодження на голові. Стверджують, що навіть не могли подумати, що ОСОБА_5 помре, тому і не думали викликати «Швидку допомогу», у міліцію з приводу дебошу ОСОБА_5 зателефонувала ОСОБА_13
Показання свідків про отримання ними тілесних ушкоджень від неправомірних дій ОСОБА_5 в цей день підтверджується висновками судово-медичних експертиз № 2036-8-Е від 27.08.2007 року (т.1 а.с.173, 175, 177) відповідно до яких у ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 виявлені легкі тілесні ушкодження. Ці тілесні ушкодження у них зафіксовані і в актах судово-медичного дослідження № 2608-10 від 27.11.2006 року (т.1 а.с.101-103).
Дані факти підтвердила свідок ОСОБА_13, показала, що при приїзді підсудного вона його повідомила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 билися. ОСОБА_5 в цей час знаходився на подвір'ї неподалік літньої кухні, присівши біля паркану. Хто зв'язував ОСОБА_5, їй невідомо, оскільки вона разом з його дружиною ОСОБА_6 була біля будинку і не бачила моменту зв'язування. Чула лише, що родичі просили підсудного забрати ОСОБА_5, але він сказав, що, оскільки вони дали згоду на те, щоб оформити його на лікування від алкоголізму, то забере його завтра і відправить до Острозької психіатричної лікарні.
Факт побиття ОСОБА_5 підтвердили свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 показали, що при приїзді ОСОБА_2 ОСОБА_5 сидів біля паркану з сітки і щось бурмотів, не чули, щоб підсудному хтось говорив про побиття ОСОБА_5 Дільничий підходив до ОСОБА_5, подивився на нього, але сказав, що "сьогодні немає його куди забрати, тому приїде і забере завтра до Острозької психлікарні для лікування від алкоголізму, якщо цього захочуть родичі". Оскільки була пізня пора, ОСОБА_5 вони занесли до літньої кухні і там зв'язували. ОСОБА_2 зв'язував руки, а вони -ноги.
Під час очної ставки між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (т.1 а.с.256-261) та між ОСОБА_11 і ОСОБА_7 (т.1 а.с.267-272) ОСОБА_6 та ОСОБА_11 повідомляли, що руки ОСОБА_5 зв'язував дільничний інспектор міліції, а згідно очної ставки між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 (т.1 а.с.282-283) ОСОБА_6 уточнила, що руки ОСОБА_5 зв'язував дільничний інспектор міліції, а ноги ОСОБА_8, а в своїх відповідях ОСОБА_2 заперечує свою причетність до зв'язування ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_12 у своїх показаннях під час очної ставки між нею і ОСОБА_7 (т.1 а.с.262-266) показала, що не бачила, хто зв'язував руки і ноги ОСОБА_5 Ці ж показання дав свідок ОСОБА_14 під час відтворення обстановки та обставин події (т.2 а.с.107-109).
Під час очної ставки між ОСОБА_6 і ОСОБА_8, останій показав, що він, ОСОБА_7 і дільничний інспектор міліції заносили ОСОБА_5 в літню кухню, руки ОСОБА_5 зв'язував дільничний інспектор міліції, а ноги він і ОСОБА_7 (т.1 а.с.273-277); ці ж показання він дав під час очної ставки між ним та ОСОБА_2 (т.1 а.с.280-281).
Аналогічний факт підтвердив під час очної ставки між ОСОБА_7 і ОСОБА_2 (т.1 а.с.278-279 ) свідок ОСОБА_7 , ОСОБА_2 заперечує свою причетність до зв'язування ОСОБА_5
При перегляді в суді відеозапису відтворення обстановки і обставин події свідки підтвердили ці обставини. Так, при такій слідчій дії із свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, всі свідки, крім ОСОБА_12, ствердили, що дільничний інспектор приймав участь у зв'язуванні ОСОБА_5 (т.2 а.с.57-68).
Під час її проведення із свідками ОСОБА_8, ОСОБА_13, свідок ОСОБА_8 ствердив, що дільничний інспектор зв'язував руки ОСОБА_5, а ОСОБА_7 ноги. Свідок ОСОБА_13 ствердила, що вона не бачила, хто саме заносив ОСОБА_5 в літню кухню і хто його зв'язував (т.2 а.с.91-96).
Суд, перевіривши та зіставивши показання зазначених вище свідків, які узгоджуються між собою, вважає їх достовірними, а існуючі несуттєві неточності не рахує суперечностями, а вважає індивідуальним викладенням обставин.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що на прохання ОСОБА_2 відвіз його своїм автомобілем на сімейний скандал в с.Корнин. ОСОБА_2 вийшов з машини і пішов на подвір'я, а він залишився його чекати в автомобілі. Що було на подвір'ї, він не бачив. Коли повернувся ОСОБА_2, то сказав, що то сімейний скандал, вони самі розберуться і попросив відвезти його на інший виклик. Про обставини справи йому більш нічого не відомо.
Як показав свідок ОСОБА_15 - на той час оперативний черговий чергової частини Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, отримавши повідомлення про сімейний скандал десь о 21 годині він зателефонував ДІМ і направив його туди. ОСОБА_2 виїхав на сімейний скандал, згодом відзвонився і повідомив, що у всьому розібрався. Більше дзвінків того вечора з даної адреси не було, а наступного дня десь о 8-й годині надійшло повідомлення, що ОСОБА_5 помер. Вважає, що ОСОБА_2 виконав всі вимоги інструкції.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_16 - помічник оперативного чергового чергової частини Рівненського РВ. Додатково показав, що раніше працював помічником ДІМ у с.Корнин. Це була неблагополучна сім'я, вони всі там постійно вживали спиртні напої, билися. Виклики працівників міліції в ту сім'ю були дуже частими.
Згідно протоколу огляду місця події (т.1 а.с.88-90) зазначено, що руки ОСОБА_5 заведені за спину
За скаргами ОСОБА_1 було проведено службове розслідування щодо можливих неправомірних дій дільничного інспектора Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області. Згідно висновку по матеріалах службового розслідування факти, вказані в заяві ОСОБА_1 щодо причетності дільничного інспектора ОСОБА_2. до вбивства її онука вважати такими, що не знайшли свого підтвердження. Висновок та матеріали службового розслідування направлені в прокуратуру Рівненського району, оскільки в діях дільничного інспектора ОСОБА_2. вбачаються ознаки ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані. (т.1 а.с.36-39).
Із свідоцтва про смерть ОСОБА_5 вбачається, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (т.1 а.с.193).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 372-Е/737-06 від 03.08.2009 року по факту смерті ОСОБА_5, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч.1 ст.119 КК України (справа Рівненського районного суду № 1-306/2010 року) і копія якого долучена судом до даної справи, встановлено:
1. При експертизі трупа ОСОБА_5 виявлено наступні ушкодження: крововилив в м'які тканини голови справа в тім'яно-висковій та потиличній ділянках, крововиливи під твердою оболонкою в потиличній ділянці мозку та під м'якими оболонками мозку в ділянці задньої частини його основи, в полюсах лобних долей та мозкову речовину; рана губи справа; синці на лобі справа та зліва, на переніссі, в нижній третині правого та лівого передпліч; садна - в потиличній ділянці голови справа, в ділянці рукоятки грудини, остистого відростка 5 грудного хребця зліва, в завушній ділянці зліва та на переніссі.
2. Виходячи з характеру та кількості пошкоджень на тілі трупа можна припустити що виникли вони не менше як від 8 травматичних дій, і дія була з помірною силою.
3. Виявлені пошкодження могли виникнути від будь-яких зовнішніх чинників, в тому числі і від ударів руками, ногами.
4. Судово-медичних даних, по яких можна було б встановити послідовність нанесення пошкоджень, при експертизі трупа не виявлено.
5. Наслідком дії зовнішньої сили є пошкодження на тілі трупа, а напрямок її дії був як спереду назад, так і в зворотному напрямку.
6. При отриманні пошкоджень передньої поверхні тіла потерпілий передом був обернений до травмуючої сили, відповідно задньої поверхні - задньою частиною.
7. Черепно-мозкова травма у потерпілого є наслідком удару головою об твердий предмет, морфологічні ознаки травми не суперечать механізму її виникнення внаслідок падіння з "висоти зросту"з послідуючим ударом потиличною ділянкою голови об твердий предмет з переважаючою поверхнею.
8. Синці в нижній третині правого та лівого передпліч можуть бути наслідком тиснення мотузки при зв'язуванні кінцівок.
9. Смерть ОСОБА_5 настала від закритої черепно-мозкової травми - крововиливів в м'які тканини голови, під оболонки мозку з забоєм-здавлення його речовини. Інші пошкодження в прямому відношенні з настанням смерті потерпілого не перебувають.
10. Морфологічні ознаки пошкоджень виявлені під час експертизи на тілі трупа не протирічать терміну їх виникнення, вказаному в даній постанові.
11. Покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в частині нанесення пошкоджень ОСОБА_5 не протирічать даним судово-медичної експертизи трупа.
12. Черепно-мозкова травма у потерпілого носить ознаки тяжких тілесних пошкоджень, як небезпечна для життя в момент заподіяння. Інші - легкі тілесні пошкодження.
13. При своєчасному наданні ОСОБА_5 кваліфікованої, спеціалізованої медичної допомоги можливість врятування життя не виключається.
14. Між отриманою черепно-мозковою травмою та настанням смерті є прямий причинний зв'язок.
15. Під час судово-токсикологічного дослідження крові від трупа знайдений етиловий спирт в концентрації 2,0%о, що в крові живих осіб відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння.
Цей висновок експертизи є обґрунтованим і сумніву у суду не викликає.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 свій висновок підтримав повністю. Пояснив суду, що смерть ОСОБА_5 настала саме від черепно-мозкової травми в потиличній ділянці голови. Не виключає, що життя ОСОБА_5 можливо було врятувати при умові надання йому кваліфікованої, спеціалізованої, медичної допомоги в умовах лікувального закладу в нейрохірургічному відділенні. За зовнішнім виглядом і характером пошкоджень, виявлених у ОСОБА_5, людям не професіоналам, тобто не лікарям, неможливо було діагностувати у нього черепно-мозкову травму. Стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 також перешкоджав цьому.
Постановою Рівненського районного суду від 29 вересня 2010 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.119 КК України внаслідок акту амністії, кримінальна справа закрита. Ухвалою судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 25.10.2011 року вказана постанова Рівненського районного суду залишена без змін, а апеляція потерпілої ОСОБА_1 без задоволення.
При отриманні та фіксації доказів у справі порушень Кримінального процесуального закону допущено не було, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.
Аналізуючи представлені докази, суд приходить до висновку, що винність обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні за пред'явленим обвинуваченням знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні показаннями свідків, а також доводиться в повному обсязі матеріалами кримінальної справи, які не суперечать один одному, співвідносяться між собою, узгоджуються в деталях і доповнюють один одного.
Суд оцінює зібрані по справі і представлені докази відносними, допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті, у зв'язку з чим вважає можливим покласти їх в основу вироку.
Невизнання обвинуваченим своєї винності в інкримінованому йому злочині та незгоду його захисника з пред'явленим обвинуваченням суд розцінює як обраний спосіб захисту та бажання уникнути обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діянняю.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд погоджується із зміною обвинувачення і вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них (проявив необережність у виді злочинної недбалості, тобто не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити), що спричинило тяжкі наслідки.
Суд не може прийняти до уваги посилань потерпілої ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_2 винен у смерті її внука ОСОБА_5, оскільки він перевищив свої повноваження, бо удом встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала від черепно-мозкової травми, яку він отримав не від дій ОСОБА_2 Як пояснила потерпіла в суді, хтось повинен відповідати за смерть її внука, а оскільки кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 закрита у зв'язку з амністією, то має відповідати саме ОСОБА_2 і за суворішою статтею. Посилання потерпілої ОСОБА_1 в заяві про підтримання обвинувачення за ч.3 ст.365 КК України, де вона зазначає, що зміна обвинувачення є явно незаконною та необґрунтованою, суд не може взяти до уваги, оскільки це твердження не ґрунтується на наявних у справі доказах і дійсно є необґрунтованим. Одного бажання потерпілої притягнути хоча б когось до кримінальної відповідальності і за суворішою статтею є недостатньо, оскільки відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При обранні виду і міри покарання суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується підсудний, згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, він позитивно характеризується за місцем проживання, працездатний, непрацевлаштований. Оскільки вчинення злочину було пов'язане зі службовим становищем підсудного, суд вважає за необхідне позбавити підсудного права займатися певною діяльністю.
Обставин, що обтяжують та пом'якшують його покарання, суд не вбачає.
Щодо звільнення підсудного від покарання, заслухавши думку учасників судового розгляду справи, висновок прокурора, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.
Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, а підставою такого звільнення настання певної події, у даному випадку закінчення строків давності. Звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, а є відмовою держави від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися.
Підставою такого звільнення визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості. Благополучним є таке закінчення зазначених строків давності, при якому особа, що вчинила злочин, протягом цих строків виконала дві умови: 1) не ухилялася від слідства або суду та 2) не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину.
На підставі матеріалів справи і даний факт не заперечується учасниками судового розгляду встановлено, що діяння, яке поставлене особі за провину, дійсно мало місце 24 листопада 2006 року, воно містить склад злочину, передбачений ч.2 ст.367 КК України, який відповідно до ст.12 цього Кодексу є злочином середньої тяжкості. На день розгляду справи судом минули строки давності, передбачені ст.49 КК України, а саме п'ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості, дані про вчинення нового злочину чи ухилення підсудного від суду в справі відсутні.
Разом з тим, підсудний в судовому засіданні заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності в зв»язку з закінченням строків давності, вважає, що в його діях відсутній склад злочину і його необхідно виправдати.
Відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв»язку з закінченням строків давності, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою підставою, але може звільнити таку особу від покарання в зв»язку з закінченням строків давності. Якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її, наприклад, за відсутністю події або складу злочину, суд, за наявності для цього підстав, визнає особу винною, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання.
За таких умов суд вважає, що відповідно до ст.49, ч.5 ст.74 КК України є підстави звільнити підсудного від покарання у зв»язку із закінченням строків давності.
Суд приймає до уваги, що речових доказів і судових витрат по справі немає, а цивільний позов не заявлявся.
На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України, еруючись ст.ст.323, 324, 335 КПК України, суд,
ОСОБА_18 визнати виннуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п»ять років з позбавленням права займати посади, пов»язані з охороною громадського порядку, строком на три роки без сплати штрафу.
На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_2 від покарання за ч.2 ст.367 КК України звільнити.
ОСОБА_2 за ч.3 ст.365 КК України виправдати.
Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписка про невиїзд.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Кушнір Н.В.