24 липня 2013 р. Справа № 804/8298/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Єрмоленко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області, відповідач), у якій просить зобов'язати ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області прийняти до розгляду заяву позивача від 24.04.2013 року про надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (8,72 га) у розмірі земельної частки (паю), яка знаходиться на території Мар'ївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову зазначено, що 24.04.2013 року позивач звернулась до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Листом від 24.05.2013 року за вих. № 3758/13-35 відповідач повернув заяву та повідомив ОСОБА_3, що згідно п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) надання вищевказаного дозволу на розробку документації із землеустрою є поза межами компетенції відповідача. Позивач не погоджується з таким твердженням і вважає відмову у вчиненні вищевказаних дій протиправною, оскільки Положенням про Головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 10.05.2012 року № 258 передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах області. Згідно з нормами ст. 123 ЗК України саме до компетенції Держземагенства відноситься надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, бездіяльність ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є безпідставною і незаконною. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення проти позову з наступним обґрунтуванням. Суттєве значення має те, на яких правових засадах свого часу виникало право на земельну частку (пай) та з яких земель проходило паювання. Статтею 122 ЗК України визначено розподіл повноважень щодо надання у власність та користування земельних ділянок державної та комунальної власності. Повноваження щодо розпорядження землями колективної власності на територіальні органи Держземагенства не покладались, а згідно зі ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-ІV (далі - Закон № 899) підставами для виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Відповідно до ст. 5 вказаного Закону визначені повноваження районних державних адміністрацій щодо прийняття рішень про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). З огляду на те, що згідно діючого законодавства вирішення питання щодо отримання рішення про виділення у власність земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не відноситься до повноважень територіальних органів Держземагенства, ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області листом від 24.05.2013 року № 3758/13-35 було повідомлено ОСОБА_3 про те, що вирішення даного питання знаходиться за межами компетенції відповідача.
Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.12.2011 року по цивільній справі № 2-1862/11 за позовом ОСОБА_3 до Синельниківської районно державної адміністрації, третя особа: Роздорська селищна рада Синельниківського району Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, вирішено визнати за ОСОБА_3 право приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, на земельну частку (пай) по КСП «Роздорське» Синельниківського району Дніпропетровської області розмір якого становить 8,22 умовних кадастрових гектари.
На підставі рішення Синельниківської районної державної адміністрації від 05.04.2012 року № Р-233/0/3-12 позивачу 05.04.2012 року Синельниківською районною державною адміністрацією було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Роздорське» розміром 8,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Вартість земельної частки (паю) становить 174 144,63 грн.
24.04.2013 року позивач звернулась до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пай) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,72 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Мар'ївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
24.05.2013 року листом ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області за вих. №3758/13-35 було повернуто заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без розгляду. В листі відповідач послався на п. 4 ст. 122 ЗК України, відповідно якого надання вищевказаного дозволу на розроблення документації із землеустрою є поза межами компетенції ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області.
Відповідно до ст. 1 Закону № 899 право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Згідно ст. 2 Закону № 899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною 1 ст. 3 Закону № 899 визначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 899 особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Відповідно ст. 5 Закону № 899 сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема: приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.
Таким чином, Законом № 899 встановлено порядок отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності шляхом звернення до сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій.
Щодо посилання позивача на ЗК України суд зазначає наступне.
Законом України від 06.09.2012 року № 5245-17 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до ст. 122 ЗК України, що 01.01.2013 року набрали чинності, відповідно до яких встановлюються повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Статтею 122 ЗК України визначено розподіл повноважень щодо надання у власність або у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.
Згідно п. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, ст. 122 ЗК України врегульовує відносини щодо передачі у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
З огляду на те, що землі КСП «Роздорське» належать до земель комунальної власності, спірні правовідносини між позивачем та ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області не регулюються нормами ст. 122,123 ЗК України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним повернення ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області заяви позивача від 24.04.2013 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без розгляду, у зв'язку з відсутністю на це компетенції відповідача.
В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Таким чином, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, вимога про повернення судового збору не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 29 липня 2013 року.
Суддя М.В. Бондар