Справа № 712/11194/13ц
Провадження 2/712/3192/13
03 жовтня 2013 року Соснівський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді -Марцішевської О.М.
при секретарі -Снігурській Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Добросвіт" про визнання кредитного договору недійсним, визнання пункту кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину,
ОСОБА_1 у вересні 2013 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що між сторонами 31 січня 2008 року був укладений кредитний договір № 00032, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 9 500 грн., строком на 84 місяці під 36 % річних, на умовах щомісячної сплати відсотків за користування кредитом та частини суми кредиту з терміном остаточного погашення не пізніше 31 січня 2015 року Вказував, що при укладенні даного правочину були порушені його права як споживача, він не був належним чином повідомлений про умови надання споживчого кредиту, також вважає, що пункт 6.5 Кредитного договору містить несправедливу відносно споживача умо ву - збільшення у випадках прострочення виконання кредитних зобов'язань відсоткової ставки до 41, 46 та подвоєння розміру відсоткової ставки у залежності від терміну прострочення та протягом дії такого прострочення. На думку позивача, на момент укладення кредитного договору така умова була несправедливою, так як передбачає сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації, понад п'ятдесят відсотків вартості кредитної послуги. Просив суд визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір № 00032 від 31 січня 2008 року, визнати недійсним пункту 6.5 кредитного договору № 00032 від 31 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та кредитною спілкою "Добросвіт", застосувати наслідки недійсності правочину.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.
Представник КС "Добросвіт" Вишнева Ю.В. позов не визнала, посилалась на те, що позивач у повному обсязі був обізнаний з умовами кредитування, погодився на них, частково виконував умови кредитного договору. Заперечила проти порушення прав позивача як споживача. Зазначив, що кредит видавався не для споживчих потреб, а для поповнення обігових коштів для підприємницької діяльності. Вказувала, що відсотки є платою за кредит і не мають компенсаційної природи, з метою дотримання кредитної дисципліни передбачалось зміна зобов'язання щодо збільшення відсоткової ставки протягом період прострочення погашення кредиту, при укладенні кредитного договору відповідач погодився на такі умови, крім того, в момент укладання кредитного договору сторони не могли прогнозувати, чи буде допущене позичальником прострочення та якої тривалості. В судовому порядку з позивача стягувались кошти на погашення заборгованості, в тому числі відсотки, нараховані із застосуванням п.6.5, дані рішення набрали законної сили, частково виконані. Також вказувала, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду позивачем пропущено, оскільки кредитний договір укладено 31.01.2008року, за захистом порушеного права позивач звернувся в вересні 2013року. Просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та КС «Добросвіт» 31.01.2008 року був укладений кредитний договір № 00032, відповідно до умов яко го відповідач надав позивачу кредит у сумі 9 500 грн., строком на 84 місяці під 36 % річних, на умовах щомісячної сплати відсотків за користування кредитом та частини суми кредиту з терміном остаточного погашення не пізніше 31 січня 2015 року.
Згідно п.6.5 Кредитного Договору в разі прострочення позичальником строків сплати суми кредиту більше ніж на 90 календарних днів умови кредитування між сторонами змінюються на підставі ст.611 ЦК України, а саме: з дня настання такого прострочення факту строку сплати, кредитування по зичальника здійснюється за відсотковою ставкою 41% річних, в разі прострочення позичальником строків сплати суми кредиту більш ніж на 180 календарних днів - 46% річних. В разі прострочення позичальником строків сплати суми відсотків за користування кредитом більше ніж на 10 (десять) календарних днів, та на загальну суму, більше ніж: 2 % від суми за лишку за кредитом, умови кредитування між сторонами змінюються, а саме: з дня настання такого прострочення факту строку сплати, кредитування по зичальника здійснюється за відсотковою ставкою, що становить подвійний розмір від ставки, передбаченої п. 1 даного Договору. В разі погашення позичальником суми заборгованості, з якою пов'язана зміна умов кредитування, з дня, натупного після дня розрахунку, кредитування здійснюється в розмірі, визначеному п.1 кредитного договору, тобто 36% річних.
Рішенням Соснівського райсуду м.Черкаси від 24.11.2009 року на користь КС «Добросвіт» стягнуто з ОСОБА_1 борг за кредитним договором 15672,16 грн., в тому числі 9201,21 грн. - основний борг, 6470,95 грн. - відсотки , в ході розгляду даної справи ОСОБА_1 вказаний позов визнав, суму боргу не оспорював, виконав дане рішення в 2013 році.
Рішенням Кам'янського районного суду Черкаської області від 11.07.2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19.09.2013р. з ОСОБА_1 стягнуті відсотки за період з 24.11.2009 року по день фактичного погашення кредиту 04.04.2013року в сумі 43582,13грн., нараховані за умовами п.п.1,6.5 кредитного договору.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Суд може застосувати наслідки недійсності правочину з власної ініціативи ( ч.5 ст.216 ЦК України).
Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбаланс договірних прав та обов'язків між сторонами.
За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов'язки сторін - кредитора та позичальника не є однаковими. Основним обов'язком кредитора є надання кредиту. На позичальникові лежать в основному обов'язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов'язки позичальника: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за корис тування кредитом, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування, тощо. При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни може передбачатись сплата неустойки (штрафу, пені), а також зміна кредитного зобов'язання (п.2 ч.2 ст.611 ЦК України.
Права споживача в разі отримання ним продукції в кредит передбачені ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, варіанти повернення кредиту. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які відсотки та інші вартісні елементи кредиту, які не були зазначені у договорі. Тобто споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується, може знайти інші, кращі.
В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що при підписанні кредитного договору кредитною спілкою були порушені права позичальника як споживача фінансової послуги, його умови були несправедливими та він не був повідомлений про умови надання споживчого кредиту належним чином.
Згідно підписаного позичальником ОСОБА_1 кредитного договору, додатку 1 до договору від 31.01.2008р., останній підтверджує, що спілкою йому надано інформацію про умови кредитування та ці відомості є повні, вичерпні та зрозумілі для позичальника.
В день підписання кредитного договору від 31.01.2013р. ОСОБА_1 отримав примірник даного правочину, що давало йому додаткову можливість детально вивчити його умови, у разі необхідності звернутись для отримання правової допомоги, та в разі незгоди з умовами кредитного договору відмовитись від отримання фінансової послуги, однак відповідач 31.01.2008р. отримав суму кредиту та використав кредитні кошти на свій розсуд.
Підписанням кредитного договору, фактом отримання і використання кредиту, частковим погашення кредитних коштів, ОСОБА_1 підтверджено, що останній у повному обсязі ознайомлювався з умовами кредитування в спілці та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і прийняв на себе зобов'язання щодо його виконання. Крім того, взаємні права обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі від 31.01.2008р..
Згідно ч.5 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" однією з несправедливих умов в договорі являється встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки. Дискримінаційними правилами слід розуміти такі правила, умови одержання фінансової послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій захисту своїх прав.
Умови укладеного між спілкою та ОСОБА_1 кредитного договору, у тому числі п.6.5 щодо зміни кредитного зобов'язання у випадку порушення кредитної дисципліни були погоджені сторонами у встановленому законом порядку та позичальник проти них не заперечував. Отже, такі умови договорів є результатом домовленості сторін, що відповідає п. 3 ст. 3 ЦК України. При укладенні спірних правочинів не існувало ніяких умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.
Проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своїм характером є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, отже не мають компенсаційної природи та не є неустойкою, яка є не тільки способом забезпечення виконання зобов'язань, а також й однією з форм цивільно-правової відповідальності.
Включення до кредитного договору п.6.5 щодо зміни кредитного зобов'язання згідно з ст.611 ЦК України не мало наміру з боку кредитора збільшити вартість кредитних ресурсів, а мало мету не допустити порушення позичальником кредитної дисципліни.
Фактичне подорожчення для позивача кредиту у порівнянні з відсотковою ставкою 36% річних мало місце в зв'язку з порушенням позивачем умов кредитування з листопада 2008 року. Факт такого порушення та його тривалість не могла бути прогнозована відповідачем при укладанні кредитного договору, залежала виключно від позивача. Крім того, погашення позичальником простроченої заборгованості мало б наслідком відновлення відсоткової ставки за п.1 кредитного договору, однак вказану заборгованість позивач погасив лише в 2013 році.
Суд також враховує, що споживчий кредит має специфічні риси, пов'язані із особливостями сфери особистого споживання громадян. Споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю. Головною ознакою у набутті статусу споживача є спосіб витрачання коштів для власних, споживчих потреб.
Слід зауважити, що укладеним між сторонами кредитним договором від 31.01.2008 року цільове призначення кредитування було визначене як поповнення обігових коштів, тобто не пов'язане зі споживчими потребами. Таким чином, на момент підписання кредитного договору сторонами погоджувалось надання кредиту не для споживчих потреб. Слід зауважити, що позивачем в ході розгляду справи не надано суду доказів, що кредитні кошти ним витрачені на цілі безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю, а для власних, споживчих потреб, а тому не підтверджено, що кредит фактично є споживчим.
Згідно доводів позову в момент підписання договору відносно позивача були застосовані несправедливі умови кредитного правочину, виходячи з розрахунку імовірного прострочення позичальника вже з наступного місяця після підписання кредитного договору. Вказані доводи носять імовірнісний характер, рішення суду не може грунтуватись на припущеннях, зокрема вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. В момент підписання договору жодній з сторін було невідомо, коли настане прострочення виконання кредитних зобов'язань та протягом якого періоду зобов'язання буде залишатись простроченим та взагалі чи буде допущене таке прострочення.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, в судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позову про те, що укладений між сторонами кредитний договір в цілому або частково суперечить закону, порушує права позивача, тому підстави для визнання вказаного провочину недійсним відсутні.
Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках,коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб"єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.16, 203, 215, 216, 229, 230 ЦК України, Законом "Про захист прав споживачів" -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору № 00032 від 31 січня 2008 року, визнання недійсним пункту 6.5 кредитного договору № 00032 від 31 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та кредитною спілкою "Добросвіт", застосування наслідків недійсності правочину.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.