Номер провадження №22-ц/791/3164/2013 Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.
Категорія Доповідач: Ігнатенко П.Я.
2013 року жовтня місяця 03 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Стародубця М.П.
Суддів:Воронцової Л.П.
Ігнатенко П.Я.
При секретарі:Калюжному О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 22 серпня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області Третьякова С.Ю., заінтересована особа: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
В липні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вказаною вище скаргою, посилаючись на те, що 25 січня 2008 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»(далі Банк) укладено кредитно-заставний договір та в забезпечення виконання умов кредитного зобов'язання передано у заставу Банку належний йому автомобіль Mercedes-Benz S320. Винесення державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Херсонській області Третьяковим С.Ю. постанови від 04.06.2013 року про арешт зазначеного автомобіля у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості та постанови від 09.07.2013 про передачу транспортного засобу новому зберігачу порушує право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави, а також позбавляє заявника права на досудове погашення заборгованості за кредитним договором. В зв'язку з чим, просив суд скасувати постанову державного виконавця від 04.06.2013 року у виконавчому провадженні №35728996 про арешт боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на зазначений вище автомобіль та інші постанови про арешт цього транспортного засобу в рамках даного виконавчого провадження; постанову від 09.07.2013 року по передачу транспортного засобу зберігачу ОСОБА_7; зняти арешт з автомобіля марки Mercedes-Benz S320, накладеного постановою державного виконавця від 04.06.2013 року.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 22 серпня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судової ухвали в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції помилково виходив з того, що державному виконавцю не було відомо про перебування спірного автомобіля у заставі, заставодержатель свої права на заставлене майно не підтвердив та втратив інтерес до заставленого майна і не бажає задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави. При цьому суд виходив із того, що застава спірного автомобіля не є чинною для третіх осіб, оскільки обтяження не зареєстровано у встановленому порядку.
Такі висновки суду першої інстанції є помилковими та не відповідають матеріалам справи й вимогам закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаться на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до Інструкції «Про проведення виконавчих дій» № 74/5 від 15 грудня 1999 року та ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Частиною 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, про арештоване майно боржника знаходиться у заставі, роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитно-заставний договір №HECFAA00000133, за яким у забезпечення умов кредитного зобов'язання передано Банку у заставу транспортний засіб Mercedes-Benz S320 (а.с.5-9).
Згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна 29.01.2008 року зареєстровано обтяження на підставі зазначеного вище кредитно-заставного договору, строк виконання зобов'язань 25.01.2011 року, 11.03.2009 року змінено обтяжувача з ПАТ КБ «Приватбанк» на Юкрейн Авто Лоун Файненс ПІ-ЕЛ-СІ , а 11.07.2012 року зареєстровано звернення стягнення на предмет застави. 29 січня 2013 року запис з реєстру обтяжень вилучено за завершенням п'ятирічного терміну зберігання (а.с.33-34).
Згідно договору від 21.09.2011 року укладеного між Юкрейн Авто Лоун Файненс ПІ-ЕЛ-СІ та ПАТ КБ «Приватбанк», наданого в ході апеляційного розгляду, останній викупив кредитні вимоги за вказаним вище кредитно-заставним договором від 25.01.2008 року, оформленого на ОСОБА_5
Також з матеріалів справи вбачається, що на виконанні в управлінні ДВС ГУЮ в Херсонській області знаходиться виконавче провадження №2341516934 з примусового виконання виконавчого листа Суворовського районного суду м. Херсона №2-6306 від 08.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 616975,75 грн. Виконавче провадження відкрито 10.12.2012 року та постановою від 04.03.2013 року накладено арешт на все рухоме майно, належне ОСОБА_5, в тому числі зазначений вище автомобіль і заборонено його відчуження. Постановою від 09.07.2013 року державний виконавець передав автомобіль Mercedes-Benz S320 від ОСОБА_5, який здійснював зберігання вказаного майна іншому зберігачу - ОСОБА_7 (а.с.21).
Отже, право застави у ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло з 03 жовтня 2008 року, заставодержателем зареєстровано звернення стягнення на заставне майно 11.07.2012 року, а оспорена постанова державного виконавця про накладення арешту на спірний автомобіль ухвалена пізніше. ОСОБА_5 має непогашену заборгованість перед заставодержателем - ПАТ КБ «Приватбанк», яку він може погасити шляхом передачі йому у власність автомобіля, який є предметом застави, що призведе до зменшення майнової відповідальності перед кредитором.
Окрім того, в ході розгляду справи заявник повідомляв про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до нього про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль Mercedes-Benz S320 за укладеним між ними кредитно-заставним договором №HECFAA00000133 від 25.01.2008 року (а.с.77-80).
В ході апеляційного розгляду встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05.08.2013 року в рахунок погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором від 25.01.2008 року у розмірі 50947,30 доларів США з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» звернуто стягнення на предмет застави: а саме спірний автомобіль Mercedes-Benz S320 та зобов'язано відповідача ОСОБА_5 передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Таким чином, суд першої інстанції не дотримавшись вимог закону про всебічне і повне з'ясування обставин справи, не врахував, що заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при цьому суд не перевірив відомості з Єдиного реєстру обтяжень про звернення стягнення заставодержателем на заставне майно та виконання державним виконавцем вимог ч.4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює особливість звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. Окрім того, судовий розгляд справи проведено без належного повідомлення заставодержателя, що привело до помилкового висновку про втрату ним інтересу до заставного майна та незаконної відмови в задоволенні скарги ОСОБА_5
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що порушення майнових прав ОСОБА_5 полягає в накладенні державним виконавцем арешту на автомобіль, що є предметом застави для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем та передачі автомобіля іншому зберігачу - ОСОБА_7, що є перешкодою та позбавляє заявника можливості передати предмет застави у власність заставодержателя в рахунок повного виконання зобов'язання перед заставодержателем та зменшенням розміру його майнової відповідальності.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи і вимогам закону та з зазначених вище підстав підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог щодо скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Херсонській області Третьякова С.Ю. від 04.06.2013 року в частині накладення арешту на заставне майно - автомобіль Mercedes-Benz S320, а також постанови від 09.07.2013 року про передачу зазначеного автомобіля іншому зберігачу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5,- задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду міста Херсона від 22 серпня 2013 року,- скасувати в частині відмови у задоволенні скарги щодо скасування постанов від 04.03.2013 року та від 09.07.2013 року і в цій частині постановити нову ухвалу.
Скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Херсонській області Третьякова С.Ю. від 04.06.2013 року, виконавче провадження №35728996 про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на автомобіль марки Mercedes-Benz S320, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Херсонській області Третьякова С.Ю. від 09.07.2013 року про передачу транспортного засобу Mercedes-Benz S320, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1 новому зберігачу ОСОБА_7
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: