09 жовтня 2013 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий» (далі - ПАТ «АКБ «Новий»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Феопріт» (далі - ТОВ «Феопріт»), про розірвання та визнання недійсним договору застави,
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним договір застави № 5309/З-(1626207) від 15 січня 2009 року автомобіля марки «Lexus LX 570», д.н.з. НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «АКБ «Новий», у якості забезпечення виконання ТОВ «Феопріт» зобов'язань по кредитному договору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Новий» задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2013 року скасовано в частині визнання недійсним договору застави № 5309/З-(1626207) від 15 січня 2009 року та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору застави та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині залишаючи рішення місцевого суду без змін, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Новий», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Феопріт», про розірвання та визнання недійсним договору застави, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ Л.М. Мазур