Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів: Єленіної Ж.М., Леона О.І.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 (в інтересах засудженого ОСОБА_2) та захисника ОСОБА_3 (в інтересах засудженого ОСОБА_4) на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2012 року.
Указаним вироком
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 307 КК (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк дев'ять років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За ч. 1 ст. 263 КК ОСОБА_4 виправдано.
Цим же вироком засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 3 ст. 307 КК (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, на судові рішення щодо якого касаційні скарги не подано.
За вироком ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 12 вересня 2011 року за попередньою змовою із ОСОБА_5. маючи умисел на незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, на присадибній ділянці по АДРЕСА_3 за допомогою сокири зрубали та зірвали рослини коноплі вагою не менше 535,205 кг. Цього ж дня близько 14.00 год. з метою збуту перевезли частину цього наркотичного засобу на невстановленому досудовим слідством вантажному автомобілі у будинок ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, а потім іншу частину близько 14.50 год. з тією ж метою перевезли в металевий ангар на околиці с. Золотої Поляни Пологівського району Запорізької області, де 16 вересня 2011 року в період із 08.00 до 15.40 год. працівники Служби безпеки України виявили та вилучили канабіс вагою 532,293 кг (у перерахунку на суху речовину), тобто в особливо великих розмірах. У цей же день у період із 21.20 до 23.10 год. працівники Служби безпеки України за місцем проживання ОСОБА_4 виявили та вилучили канабіс вагою 2,912 кг (у перерахунку на суху речовину), тобто в особливо великих розмірах, який ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за попередньою змовою зберігав з метою збуту.
Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 шляхом пом'якшення призначеного покарання до восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного змінити, пом'якшити засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК і звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про особу засудженого, його матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, також просить вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного змінити, пом'якшити засудженому покарання із застосуванням статей 69, 69-1 КК та звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на позитивні дані про особу засудженого, його матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг і просив уточнити редакцію ч. 3 ст. 307 КК, за якою засуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_2, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 307 КК (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.
Доводи сторони захисту про суворість призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_4 покарання і про можливість його пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статті 65 КК, вчиненому й особам засуджених.
Місцевий суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та позитивні дані про осіб засуджених, з якими захисники пов'язують свої касаційні вимоги, адже визначив покарання не у максимальних межах (ОСОБА_2 - в мінімальних межах) санкції ч. 3 ст. 307 КК.
Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання на підставі ст. 69 КК чи звільнення від його відбування відсутні. Відсутні ці підстави і стосовно ОСОБА_4
Разом із тим, доводи про те, що ОСОБА_4 покарання призначено з порушенням вимог ст. 69-1 КК, є обґрунтованими.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК, суд призначає покарання, зокрема, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Статтею 69-1 КК, що міститься у цій частині вказаного Кодексу і стосується призначення покарання, встановлено, що за наявності передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК обставин, які пом'якшують покарання (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди), відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Зі змісту ст. 69-1 КК випливає, що зазначені правила призначення покарання можуть застосовуватися судом за наявності як усіх, так і хоча б однієї з обставин, перелічених у пунктах 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК.
У вироку місцевого суду встановлено (і з цим погодився апеляційний суд), що покарання ОСОБА_4 пом'якшує щире каяття і відсутність обставин, які обтяжують покарання. Крім того, діяння засудженого не спричинило жодних наслідків. Отже, були усі підстави, за наявності яких місцевий суд мав би покарання цьому засудженому призначити з дотриманням положень ст. 69-1 КК. Між тим, цього зроблено не було, адже покарання за ч. 3 ст. 307 КК (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) цей суд призначив у виді позбавлення волі на строк дев'ять років, тобто у розмірі, який перевищує дві третини (вісім років позбавлення волі) його максимального строку (дванадцять років позбавлення волі: 12:3=4х2=8).
Тому покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) має бути знижено на підставі ст. 69-1 КК до восьми років позбавлення волі.
З огляду на наведене вирок місцевого суду та ухвала апеляційного (який не виправив помилки) щодо ОСОБА_4 підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, що вплинуло на призначення покарання більш суворого, ніж це передбачено КК.
Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 (в інтересах засудженого ОСОБА_2) залишити без задоволення.
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 (в інтересах засудженого ОСОБА_4) задовольнити частково.
Вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_4 змінити, покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 307 КК (в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року) на підставі ст. 69-1 КК знизити до восьми років.
Вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді:
В.В. Британчук Ж.М. Єленіна О.І. Леон