Справа №705/1429/13-ц
2/705/656/13
30 вересня 2013 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Прокулевича В.С.
при секретарі Крисюк Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Райффайзен банк Аваль", третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що він у присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 10 червня 2008 року, підписавши договір купівлі - продажу квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, дав письмове зобов'язання отримати кредит у акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» для забезпечення виконання зобов'язання перед Продавцем сплатити суму 121250 гривень до 20 червня 2008 року.
Мотивом отримання кредиту з цільовим направленням коштів на придбання житла було те, що його сім'я проживала у комунальній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 в якій їм належало 2/5 жилої площі -19 кв. м.. У цій квартирі вони не мали окремих санвузлів та кухні, також нормальному розвитку дитини, ОСОБА_4, 2000 року народження заважав постійний шум, який створювали сусіди над нами - кожного дня користувалися в'язальною машинкою. Ці умови ускладнювали перебування у цій квартирі. Саме з вище зазначених причин та причини того, що дитина хвора на епілепсію (інвалід дитинства), для покращення умов проживання в окремій квартирі вони наважились взяти кредит. Розраховуючи на те, що частину позики вони сплатять з коштів, які отримають з продажу комунальної квартири.
Він отримав в Банку інформацію про умови отримання кредиту в національній валюті. Під час роз'яснень працівник Банку законспектував схему їх дій для отримання кредиту на зворотній стороні документу. Після даної консультації вони почали шукати квартиру на вторинному ринку м. Умані. Знайшовши квартиру для купівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вони звернулись в Банк з метою отримання кредиту, але на той час Банк уже не надавав кредити у національній валюті. Тому вони згодились отримати кредит у іноземній валюті в сумі 25000 тисяч доларів США з відсотковою ставкою 12,75 % річних та сплатою одноразової комісії за надання кредиту у сумі 225 доларів США, плюс окремий платіж у 100 доларів США на користь Банку. Умовою для отримання кредиту було отримання від нього довідок про доходи членів сім?ї, висновки оцінки житла незалежною експертною комісією, паспорта, копії ідентифікаційних номерів, копії документів на житло, яке купувалось. Для можливості отримання банківського рішення, яке було необхідне для підписання договору купівлі - продажу, йому було надано пакет документів, який включав в себе один примірник кредитного договору, підписання якого відбулося в односторонньому порядку, лише ним в якому прізвище та ініціали він не писав. Копія кредитного Договору № 354411/7955/0160-8 від « 13» червня 2008 року, з роз'ясненням того, що це є попередня інформація для Банку, це забезпечить надання довідки, за словами співробітника Банку, щоб Банк бачив, що він хочете взяти кредит, а договір вини підпишуть у нотаріуса. Інших роз'яснень не надавалось. Зокрема банківське рішення на руки йому теж не було видано, а власноруч передано співробітниками банку нотаріусу. Після цього ним було підписано Договір купівлі - продажу квартири, копію якого вони надали в Банк. 18.06.2008 року в присутності ОСОБА_3, приватного нотаріуса, вони підписали Кредитний договір та Договір іпотеки. На руки їм було видано лише договір іпотеки, який вони вважали кредитним, а в Банку того ж дня додано до нього графік погашення без печаток і підписів, згідно якого вони розпочали виконувати зобов'язання перед Банком. В результаті чого вийшло, що 13 червня 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» підписав з ним кредитний договір №354411/7955/0160-8 з цільовим направленням, а саме - придбання житла, за яким він у подальшому отримав кредит у розмірі 25000 доларів США (двадцять п'ять тисяч доларів США) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,75% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном оплати та повернення - 13 червня 2028 року, та одноразовою комісією 225 доларів США.
Банк надав йому кредит за умови передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належало йому на праві договору купівлі-продажу ВКК №855349 від 10 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, що засвідчено договором іпотеки від 18 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3
19.06.2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зробив розрахунок по даних угодах у сумі 24 625 доларів США еквівалент у національній валюті гривні складає 119 557,14 грн. Того ж дня ця сума була передана Покупцю ОСОБА_6, про що засвідчує напис нотаріуса про повний розрахунок на договорі про купівлю - продаж.
У липні 2008 року, продаючи комунальну квартиру, яка знаходиться за адресою: м.Умань, АДРЕСА_2 вони зверталися в міськвиконком до органів опіки та піклування, так як це була вимога іншого нотаріуса ОСОБА_7, у присутності якої було підписано договір купівлі-продажу і отримали Дозвіл на продаж. Виручені кошти з продажу комунальної квартири в сумі 17000 доларів США були потрачені на оплату квартири, яка купувалась на Комарова, 1, кв. 19, а саме: 10 000, 00 доларів США Продавець отримала за умовами договору купівлі - продажу, 7 000,00 доларів США було занесено в Банк на погашення кредиту.
В результаті всіх правочинів щодо житлових приміщень, його дитина, ОСОБА_4, позбулася права на житло, яке забезпечується Законодавством України, я саме: ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей», ст.17,18 «Про охорону дитинства».
З 2008 року, проживаючи у придбаній 1-нокімнатній квартирі разом з дружиною ОСОБА_8 1977 р.н. та сином ОСОБА_4 2000 р.н., сумлінно виконував попередні домовленості з банком, сплативши банку 26506,38 доларів США.
У серпні 2012 року, дізнавшись про процедуру рефінансування, вони вирішили скористатися цим правом зміни валюти виконання зобов'язань залишку валюти. На його заяву від 20.08.2012 року банком було прийняте позитивне рішення відносно зміни валюти виконання зобов'язання за Кредитним договором. Йому в банку вперше на руки було видано ксерокопію кредитного договору №354411/7955/0160-8 від 13.06.2008. Також він отримав примірники Додаткових угод, які повинна була засвідчити нотаріус: Договір про зміни до Іпотечного договору № 2625 від 18.06.2008р. Додаток 20, та ще один зразок примірника Додаткової угоди № 354411\7955\0160-8\81-1-0-00\1060 до кредитного договору № 354411\7955\0160-8. Додаток 21. На вимогу нотаріуса ОСОБА_3 він організував зустріч із заступником директора Уманського відділення банку ОСОБА_9 для роз'яснення процедури рефінансування, під час цієї зустрічі нам було роз'яснено, що для підписання таких угод обов'язково потрібен дозвіл органів опіки та піклування, в результаті цього він отримав і перелік документів, які були б основою для можливості нотаріального посвідчення цих додаткових угод. Одним із пунктів переліку було надання Дозволу опікунської ради на внесення змін до іпотечного договору. Для можливості надання цієї інформації нотаріус вилучала справу з архіву та користувалася нею в його присутності, що дало йому змогу побачити другий примірник оригіналу кредитного договору. На його усне прохання зробити ксерокопію або, по можливості, дублікат, йому було роз'яснено нотаріусом, що це можливо лише за рішенням суду.
Він звернувся до Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Уманської міської ради. Подавши документи, чекав планового засідання Комісії з питань захисту прав дитини. У процесі вивчення документації органами опіки та піклування було виявлено ряд порушень, переглянувши документи, вони вказали на правопорушення під час укладання Кредитного договору в 2008 році: Усно вказали на різницю відсоткової ставки, зазначеної у Кредитному договорі - 12,75%, а в протоколі прийняття рішення №223356456 на рефінансування відсоткова ставка - 13,50%; Усно вказали на те, що порушені права дитини, в подальшому надано лист - відповідь № 38 від 03.12.2012, на його письмову заяву від 30.11.12, де вказано, що дозволу на укладення між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитного договору для придбання житла та передачі його в іпотеку на комісії з питань захисту прав дитини не розглядалось. Рішення виконкому Уманської міської ради з даного питання не приймалося.
18.09.2012 року йому було видано попереднє Рішення: батьку ОСОБА_1 вирішити питання щодо працевлаштування; службі у справах дітей Уманської міської ради повернутися до розгляду питання на черговому засіданні Комісії з питань захисту прав дитини. Не отримавши дозволу щодо внесення змін до іпотечного договору від опікунської ради, стало неможливим нотаріальне посвідчення додаткових угод. Підтвердженням цього є лист від приватного нотаріуса ОСОБА_3 № 130/01-16 від 21.12. 2012 року на його заяву від 18.12. 2012 року.
За таких обставин він звертався до представників банку для урегулювання виниклої ситуації. Він просив пояснити причини збільшення відсоткової ставки та порушення Закону ст.ст.12,17,18 щодо укладання кредитного договору без дозволу опікунської ради. Чіткої відповіді ніхто не дав. Просив з огляду на те, що було порушено Закон про % ставку при укладанні договору, переглянути умови кредитування і можливість погашення суми залишку боргу в національній валюті. Усна полеміка ні до чого не привела.
31.10.2012 року він звернувся до начальника Центрального Уманського відділення ОСОБА_10 із письмовою заявою. 11.11.2012 року він отримав лист № 25000081897\2012\МНШХ>2 від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно якого банк вимагає протягом не більше, ніж 30 календарних днів, а саме 7 грудня 2012 року, здійснити погашення у повному обсязі зі сплатою процентів та пені у розмірі 6765.16 дол., причиною вказано заборгованість по сумі кредиту 19.48 дол., та 147.74 доларів, несплачені проценти.
27.11.2012 року він отримав другий лист - відповідь на їхню заяву, в якій говориться, що відсоткова ставка у програмному забезпеченні відрізнялась від зазначеної у Кредитному договорі, за перерахунками надлишкова сума становить 434.10 дол. США, її направлено на погашення суми загальної заборгованості (хоча він просив лише визначити правильну суму переплати, а не розпоряджатися нею). А для того, щоб отримати деталізовану довідку про поточний стан кредиту з зазначенням термінів та сум, треба написати заяву та сплатити комісію, не зважаючи на те, що графік змінився з провини банку. Це порушує його права споживача щодо надання правдивої інформації.
Також чіткої обґрунтованої відповіді відповідно до порушення ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» у цьому листі не вказано. Працівники банку знову вводять в оману і спираються на те, що укладення Додаткової угоди до Кредитного договору, за їх словами, «не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення та не має прямого впливу на майнові права дитини - дозвіл органів опіки і піклування на спричинення таких дій не потрібен», що суперечить їхньому ж примірнику Договору про зміни до Іпотечного договору № 2625 від 18 червня 2008, п.5, п 6..
На даний час виявилося, що спірна угода була укладена з порушенням встановленого Законом порядку та обманом. В банк та нотаріусу ним пред'являлися документи, які від нього вимагались. Вимоги про надання даних про наявність неповнолітніх дітей, хоча це засвідчено у паспортах, та довідки з органів опіки і піклування не пред'являлися. Про це свідчить Повідомлення виконавчого комітету №38 від 03.12.2012. Рішення органів опіки і піклування могло і мало б вплинути на перебіг подій у 2008 році. Сам Кредитний договір значно порушує та обмежує права та гарантовані законодавством України інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_4, 2000 року народження, так як виручені кошти з продажу комунальної квартири, право користування якою мав неповнолітній ОСОБА_4 , були витрачені на придбання квартири по АДРЕСА_1, а за Договором іпотеки п.2.1.5. Будь - які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені Предметом іпотеки чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог. Банк вимагає сплатити суму заборгованості, а інакше вжити заходи до її примусового стягнення. Також має місце неможливість отримати рефінансування.
Для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними він звертався в Уманський міськрайонний суд з позовною заявою. Весь цей час для урегулювання спірних питань вони неодноразово зверталися до Банку усно та з письмовими заявами з вимогою надати правдиву інформацію щодо наших сплат, графіка нам не дають, прикриваючись таємницею Банку. Також у ході бесід та аналізу паперів, які у нас є, виявилося, що й сплата комісії за надання кредиту становила не 225 дол. США, як вказано в копії кредитного договору, а 375 дол. США, що підтверджують виписки по рахунку від 01.11.2012. Стаття 203 ЦК України говорить, що додержання таких вимог є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Його ввели в оману, він підписував папери в односторонньому порядку, повіривши в те, що це попередні домовленості, ставив лише підписи, у примірнику договору, яким керується банк, прізвище написано не моєю рукою. Також він не отримав оригіналу кредитного договору та жодного з роз'яснень пунктів даного договору. Кредитний договір складався в 2 екземплярах, по одному для кожної із сторін, на зараз один примірник - в банку, інший примірник оригіналу - у нотаріуса ОСОБА_3
Даний спірний договір також порушує права його неповнолітньої дитини.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити, визнати кредитний договір №354411/7955/0160-8 від 13 червня 2008 року та договір іпотеки від 18 червня 2008 року заключний між ним та відповідачем, недійсними з моменту їх заключення.
В судовому засіданні представник відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль» позов не визнав та пояснив, що вимоги позивача, що викладені в поданій ним позовній заяві від 12.03.2013 року про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, ґрунтуються на доводах помилкового розуміння окремих норм діючого законодавства, а також незнання норм законів, які застосовуються до даних правовідносин, через що позовна заява не може бути задоволеною за наступних обґрунтувань: З метою отримання кредитних коштів між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір № 354411/7955/0160-8 від 13.06.2008 року та Договір іпотеки від 18.06.2008 року.
В Кредитному договорі підписом Позивача завірено той факт, що другий примірник Кредитного договору він отримав в день підписання договору, а саме 13.06.2008 року.
п.15.7 Кредитного договору Позивачем підтверджено, що перед укладанням Кредитного договору, його було повідомлено в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування Відповідача.
Пунктом 15.7. Кредитного договору визначено, що всі додатки, додаткові угоди до Кредитного договору, а також умови кредитування є невід'ємною його частиною.
При оформленні Кредитного договору Відповідачу було надано повну та достовірну інформацію про всі вимоги Відповідача, виконання яких є обов'язковими для проведення кредитування. Детальний опис таких вимог викладений у додатках до Кредитного договору, зокрема в «Умовах кредитування по програмі «Житло в кредит на вторинному ринку у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Наявність підпису Позивача, датованого 05.06.2008 року, свідчить про те, що під час оформлення кредитного договору останній був заздалегідь ознайомлений з переліком необхідної документації, наявність якої є обов'язковою для отримання кредиту.
Даний перелік, окрім інших обов'язкових документів, визначає обов'язок Позивача отримання в тому числі, але не виключно таких документів: документ, що підтверджує місце реєстрації неповнолітніх дітей Позичальника за місцем реєстрації їх батьків; дозвіл органу опіки та піклування, у випадку, якщо дитина віком до 18 років має право користування або є власником майна, що передається в іпотеку Банку.
Позивач дозволу органу опіки та піклування при передачі квартири в іпотеку не надавав.
У відповідності до ч.4 ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" для вчинення будь-яких право чинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
У відповідності до паспортних даних Позивача та його дружини, що підтверджується даними з будинкової книги квартири, що є предметом іпотеки останні були зареєстровані в зазначеній квартирі 24.06.2008 року. Крім того, згідно з довідкою КПВЖРЄУ № 1 вих. № 946 від 05.06.2008 року, станом на 05.06.2008 року за адресою квартири, що була передана в іпотеку не був ніхто зареєстрований. Відтак право користування їх малолітнього сина, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 виникло 24.06.2008 року, тобто вже після того, як квартира була передана в іпотеку. Зазначений факт підтверджується листом комісії з питань захисту прав дитини виконкому Уманської міської ради від 18.09.2012 року. З огляду на зазначене, на момент передачі квартири в іпотеку малолітній син Позивача не мав ні права користування ні права власності на неї. Таким чином жодної необхідності отримувати дозвіл опіки та піклування на укладення зазначеного Договору іпотеки не було.
Стосовно встановлення підвищеної процентної ставки за Кредитним договором то пунктом 1.2.1 Кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитними коштами складає 12,75 % (саме та. на яку розраховував Позивач при укладанні Кредитного договору). Однак фактична відсоткова ставка була встановлена в програмному забезпеченні під час оформлення документів, на підставі яких проводилось формування кредитної угоди (тобто до фактичного підписання сторонами Кредитного договору). Оскільки в пункті «відсоткова ставка», зазначено ставку на рівні 13.5%, на момент підписання Кредитного договору, в програмному забезпеченні корегування процентної ставки за користування кредитними коштами не було виправлено, тому, відповідно розрахунок орієнтовної вартості кредиту був проведений за помилковою ставкою.
Оскільки ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», визначено, що банки зобов'язані докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку, після звернення Позивача від 02.11.2012 року, було виявлено, що відсоткова ставка у програмному забезпеченні дійсно відрізнялася від зазначеної у Кредитному договорі. Тому Відповідачем, з метою врегулювання кредитних взаємовідносин та приведення у відповідність до умов Кредитного договору, було проведено перерахування надлишково сплачених Позивачем відсотків та суму надлишково сплачених коштів направлено на зменшення заборгованості за кредитом. Після проведення таких змін, графік погашення кредиту змінився, оскільки процентна ставка за кредитом та залишкова сума заборгованості за кредитом були зменшені. Відповідно до зазначеного для отримання нового графіку погашення кредиту, який було встановлено після змінення процентної ставки. Позивачу було рекомендовано звернутися до Центрального Уманського відділення Відповідача. Всі порушення, на які в якості доказів для задоволення заявлених позовних вимог, посилається позивач, виникли та існували на момент підписання кредитного договору, який позивач отримав особисто 13.06.2008 року. Згідно з положеннями ст.ст.256, 257 ЦПК України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу(загальна позовна давність) встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності з ч.1 ст.161 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав позивач міг дізнатися ще 13.07.2008 року. Таким чином, позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав в період з 13.07.2008 року по 12.07.2011 року. Проте даними правами позивач в зазначений період не скористався.
Відповідно до частини третьої і четвертої ст.267 ЦК України позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в зв'язку з спливом строку позовної давності.
В судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсними кредитного договору № 354411/7955/0160-8 від 13 червня 2008 року та договору іпотеки від 18 червня 2008 року, укладених між ним та відповідачем.
Згідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав у відповідача кредит в сумі 25000 доларів США для придбання житла та згідно договору іпотеки передав відповідачу в іпотеку придбану квартиру АДРЕСА_1 Зазначений договір іпотеки був посвідчений нею, ОСОБА_3, приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оспорюванні договори були укладені ним в результаті обману відповідача, вони значно порушують права його неповнолітньої дитини, договір іпотеки був укладений без згоди органу опіки та піклування.
Вважає даний позов безпідставним, виходячи із наступного. Посилання позивача на те, що 18 червня 2008 року в присутності приватного нотаріуса ОСОБА_3 вони підписали кредитний договір (один примірник) та договір іпотеки, а на руки їм був виданий лише договір іпотеки, який вони вважали кредитним, є надуманим, неправдивим і безпідставним. Нотаріус не має відношення до кредитного договору і в її кабінеті, в її присутності, ніколи жоден кредитний договір не підписувався. Для оформлення договору іпотеки їй був наданий підписаний сторонами кредитний договір. Вона з'ясовувала у позивача чи знайомий він з кредитним договором, чи зрозуміла йому його суть, чи згоден він з цим договором, на що позивач дав позитивну відповідь.
Нею у відповідності до чинного на той час законодавства, було перевірено правовий статус квартири, що передається в іпотеку і встановлено, що квартира є спільною сумісною власністю іпотекодавця ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_8, у зв'язку з чим останньою була надана згода на укладення договору іпотеки.
При перевірці документів, наданих ОСОБА_1 було встановлено, що він з дружиною ОСОБА_8 та малолітнім сином ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_3 Таким чином, було встановлено, що малолітній ОСОБА_4 забезпечений житлом і його житлові права не будуть порушені укладенням договору іпотеки, що підтвердили та гарантували його батьки. ОСОБА_1 та ОСОБА_8 заявили, що договір іпотеки дійсно не протирічить правам та інтересам неповнолітніх та малолітніх дітей, що і було зазначено в п.2.1.4 договору іпотеки.
В позовній заяві позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 була ним продана лише у липні 2008 року, тобто через певний час після укладення договору іпотеки.
За таких обставин дозвіл органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки непотрібен.
В позовній заяві позивач посилається на Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», який визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення. Син позивача не був та не є ні безпритульною особою, ні бездомною дитиною, адже він проживав з батьками і був забезпечений житлом.
Міністерство праці та соціальної політики України, відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2006 року №12722/1/1-06, в своєму листі Асоціації українських банків №3411/0/14-06/042 від 22 травня 2006 року також роз'яснює, що дозвіл органу опіки та піклування потрібен не лише в тому разі, якщо дитина є співвласником нерухомості, а й у тому випадку, якщо має місце лише реєстрація дитини в житловому приміщенні.
Листом Міністерства юстиції України Асоціації українських банків №19-50-556 від 25 липня 2006 року Мін'юст роз'яснює, що нотаріусом обов'язково вимагається згода органів опіки та піклування при вчиненні правочинів, якщо зі змісту правовстановлюючого документу, довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини, вбачається, що право власності або право користування цим майном належить дитині.
Цим же листом роз'яснено, коли з поданих документів нотаріусом установлено, що дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.
У будь-якому випадку необхідність дозволу органу опіки та піклування щодо вчинення правочину про відчуження майна пов'язується з реєстрацією дитини у житловому приміщенні.
Їй ж були надані документи, які беззаперечно підтверджували те, що права власності малолітній ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 не мав та не був у ній зареєстрований, оскільки був забезпечений житлом та зареєстрований разом з батьком та матір'ю в квартирі АДРЕСА_2.
Вважає, що вона посвідчила договір іпотеки 18 червня 2008 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, за згодою ОСОБА_8, згідно до умов якого ОСОБА_1 передав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, а позов є надуманим та безпідставним. Зміна банком процентної ставки за користування кредитом ніяким чином нотаріуса не стосується.
Однак, вважала можливим звернути увагу суду на наступне. Помилка щодо зміни процентної ставки, про яку зазначає позивач, не є обманом, стосується виконання кредитного договору, а не його укладення, тому до даних правовідносин мають застосовуватись норми глави 51 Цивільного кодексу України, про що позивач не ставить питання.
Відповідачем визнано помилковість зміни процентної ставки за користування кредитом з 12,75% на 13,50%, проведений перерахунок і надлишково сплачені кошти спрямовані на погашення кредиту.
Вважає, що до даних правовідносин не може бути застосована ст.215 ЦК України - недійсність правочину, оскільки не має доказів про відсутність загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Згідно з частиною першою статті 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. При укладенні кредитного договору істотними умовами є сума, проценти, строк.
За таких обставин вважає, що підстави для визнання недійсними кредитного договору № 354411/7955/0160-8 від 13 червня 2008 року та договору іпотеки від 18 червня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», відсутні, позов безпідставний і не підлягає до задоволення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що приватний нотаріус Уманського нотаріального округу ОСОБА_3 спільно з працівниками банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» свідомо вели її сім'ю в оману під час підписання кредитного договору та договору іпотеки, чим позбавили її неповнолітнього сина житла.
Згідно кредитного договору №354411/7955/0160-8 ОСОБА_1 13 червня 2008 року уклав з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір №354411/7955/0160-8 з цільовим направленням, а саме на придбання житла, за яким отримав кредит у розмірі 25000 доларів США. В Кредитному договорі особистим підписом позивача завірено той факт, що другий примірник Кредитного договору він отримав в день підписання договору, а саме 13.06.2008 року.
Згідно договору іпотеки 18 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, за згодою ОСОБА_8 укладений договір іпотеки, згідно до умов якого ОСОБА_1 передав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_8- дружини позивача і вважає їх такими що не відповідають дійсності та такими, що направлені на укриття істини по справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідка, суд приходить до висновку про те, що заявлений позивачем ОСОБА_1 позов до ВАТ „Райффайзен банк Аваль", третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним не підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 13 червня 2008 року з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав кредитний договір №354411/7955/0160-8 з цільовим направленням, а саме - придбання житла, за яким отримав кредит у розмірі 25000 доларів США, та отримані кошти використав на придбання для сім'ї квартири АДРЕСА_1. В Кредитному договорі особистим /підписом позивача завірено той факт, що другий примірник Кредитного договору він отримав в день підписання договору, а саме 13.06.2008 року.
18 червня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1, за згодою дружини - ОСОБА_8 укладений договір іпотеки, згідно до умов якого ОСОБА_1 передав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Всі порушення, які на думку позивача були допущені під час підписання кредитного договору та договору іпотеки, та на які в якості доказів для задоволення заявлених позовних вимог, посилається позивач, виникли та існували на момент підписання кредитного договору, який позивач отримав особисто 13.06.2008 року. Згідно з положеннями ст.ст.256, 257 ЦПК України строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу(загальна позовна давність) встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності з ч.1 ст.161 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав. Про будь-які порушення своїх прав позивач міг дізнатися ще 13.07.2008 року. Таким чином, позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав в період з 13.07.2008 року по 12.07.2011 року. Проте даними правами позивач в зазначений період не скористався.
Відповідно до частини третьої і четвертої ст.267 ЦК України позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Представник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з такою заявою до суду.
Керуючись ст.ст.3-5,10,11,60,208,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст.256,257,261,267 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Райффайзен банк Аваль", третя особа приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_3 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області, через Уманський міськрайонний суд, протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий В.С. Прокулевич