ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 вересня 2013 року № 826/11184/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м.Києві
про зняття арешту з майна, який було накладено у ході виконання виконавчого провадження № 87/13 від 30.03.2004 року
встановив:
Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції в м.Києві (далі - відповідач), Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві про зняття арешту з майна, який було накладено у ході виконання виконавчого провадження № 87/13 від 30.03.2004 року.
Судом з'ясовано, що арешт на майно чоловіка позивачки накладено відділом державної виконавчої служби Ленінградського районного управління юстиції у місті Києві, повноваження якого на даний час територіально виконує саме відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві. Ухвалою від 12.09.13 суд виключив зі складу відповідачів відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.
В обґрунтування позову посилається на те, що у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою оформлення спадщини на нерухомість, яка належала її померлому чоловікові. В оформленні свідоцтва на спадщину позивачці було відмовлено з тих причин, що ще 25.03.2003 року на підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва № 1-322 та постанови по виконавчому провадженню № 87/13 від 30.03.2004 відділу Державної виконавчої служби Ленінградського районного управління юстиції у м. Києві (в даний час правонаступник - ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві) було накладено арешт на все майно, в тому числі і нерухоме майно, її чоловіка. Арешт на майно був накладений в якості забезпечення виконання зобов'язання з відшкодування згідно постанови суду та виконавчого листа з пенсійного забезпечення її чоловіка на користь потерпілої в ДТП громадянки ОСОБА_4, винуватцем якого був чоловік ОСОБА_1, утримувалося грошове відшкодування. В період з 01.09.2005 р. та по 01.06.2008 р. пенсійним фондом було проведено стягнення з пенсійного забезпечення її чоловіка на користь громадянки ОСОБА_4 у повному обсязі, про що відділом утримань з пенсій Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві була надана інформація у вигляді відомостей про відрахування.
Позивачка вважає, що у зв'язку з тим, що її чоловік повністю відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_4, виконавче провадження закрито і, відповідно, знято арешт з майна, але, як вона зазначала вище, арешт не було знято, що й вимусило її 03.07.2013 року звернутися з заявою до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, а 05.07.2013 року до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві з проханням зняти арешт з майна її померлого чоловіка. Позивачці були надані письмові відповіді про те, що виконавче провадження стосовно стягнення відшкодування з її чоловіка завершено відповідно до п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», але для зняття арешту з майна було запропоновано звернутися до суду з відповідною позовною заявою.
У судовому засіданні позивачка надала пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (реєстраційний № 286) з метою оформлення спадщини на нерухомість (земельна ділянка), яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловікові позивачки ОСОБА_2, відповідно свідоцтву про укладення шлюбу від 31.10.1992 року та свідоцтві про смерть ОСОБА_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5,6).
Листом № 21/01-16 від 02.07.2013 р. в оформленні свідоцтва на спадщину позивачці було відмовлено з тих причин, що ще 27 жовтня 2004 року на виконання постанови 87/13 від 30.03.2004 року відділом держаної виконавчої служби у Ленінградському районі на все майно власника ОСОБА_2 накладено арешт.
Згідно відомості про відрахування, виданої відділом утримань з пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, заборгованість по відшкодуванню збитків за виконавчим листом чоловіком позивачки була погашена ще в 2008 році(а.с.8).
3.07.13 позивачка звернулась до начальника відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ в місті Києві з заявою, в якій просила зняти арешт з майна її чоловіка у зв'язку з погашенням суми боргу по виплаті збитків (а.с.10). Відповідно поданої заяви відповідачем їй надано відповідь листом №11302/03-28 від 16.07.13, в якому повідомлено наступне. Виконавчий лист №1-322 від 25.03.2003 про стягнення з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_4 боргу, станом на 16.07.2013 року на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві не перебуває. Надати інформацію стосовно арешту, який накладений у 2004 році не має можливості, оскільки книги обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю за 2004 рік знищені, відповідно до п. 9.8 "Про порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби" затвердженого наказом №2274/5 від 25.12.2008 Міністерства юстиції України. Враховуючи вищевикладене відповідач відмовив позивачці в задоволенні клопотання, але роз'яснив, що позивачка має право звернутись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту відповідно ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.11).
Водночас позивачка зверталась до ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві та отримала відповідь листом від 10.07.13, в якому зазначено наступне. Згідно перевірки книг обліку та реєстрації вхідної кореспонденції, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 10.07.13 виконавчий лист №1-322 від 25.03.03, виданий Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6боргу на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві не перебуває. Відповідно до даних ЄДР виконавчих проваджень 11.07.08 виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного документу завершено відповідно до п.8 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження". Надати більш детальну інформацію ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві не має можливості, оскільки документація відділу до 2010 року знищено, відповідно до "Порядку роботи з документами а органах ДВС", затвердженого наказом №2274/5 від 25.12.08 (а.с.12).
Судом встановлено, що на час розгляду даної справи на все майно, у тому числі і нерухоме майно, ОСОБА_2 накладено арешт на виконання постанови державного виконавця ВДВС Ленінградського РУЮ м. Києва №87/13 від 30.03.2004, відповідно інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 31.07.13 (а.с.18).
Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно положення ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" та підпункту 4.10.1. пункту 4.10. Інструкції про проведення виконавчих дій у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 закону "Про виконавче провадження", крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, повернення виконавчого документа стягувану згідно із ст. 40 Закону "Про виконавчу службу", повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно із ст. 40-1 Закону "Про виконавчу службу" припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законодавством.
Враховуючи, що виконавче провадження по примусовому стягненню боргу з ОСОБА_2 закінчено, яке на цей час вже знищено, отже на думку суду чинність арешту майна боржника повинно бути припинено.
Згідно з приписами частини 3 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.
Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. (частина 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень")
Відповідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивачки, та зобов'язує відповідача, відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, в порядку статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" подати заяву про припинення обтяження і подальше вилучення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи, а саме: про арешт квартири АДРЕСА_1 та про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_2, винесених на підставі постанови Державної виконавчої служби у Ленінградському районі №87/13 від 30.03.2004 року.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (адреса: м. Київ, вул. Гната Юри 9, 03148, код ЄДРПОУ 34999049), в порядку статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернутись до органу державної реєстрації - Державної реєстраційної служби України про припинення обтяження і подальше вилучення з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи, а саме: про арешт квартири АДРЕСА_1 та про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_2, винесених на підставі постанови Державної виконавчої служби у Ленінградському районі №87/13 від 30.03.2004 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова