02 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Горелкіної Н.А.
суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,
Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до селянського фермерського господарства «Дєдов» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 червня 2013 року, -
У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та селянським фермерським господарством «Дєдов».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що є власником земельної ділянки № 067 площею 4,76 га, розташованої на території Бовтиської сільської ради Олександрівського району, яку за договором оренди від 6 червня 2011 року, передав орендарю в строкове платне користування терміном на 15 років.
Посилаючись на те, що зазначений договір не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки не визначені умови збереженн стану об'єкту оренди (п.17), а також не визначено, хто із сторін договору несе відповідальність разі випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди (п.32), просив визнати його недійсним.
Рішенням Олександрівського районного суду від 9 квітня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 червня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.
Відмовляючи у задоволенні позову,суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при укладенні оспорюваного правочину було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а обставини, на які посилався позивач, не є правовою підставою для визнання їх недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.
Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що 06 червня 2011 року між ОСОБА_3 та селянським фермерським господарством «Дєдов» укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,76 га.
Вказаний договір зареєстрований у відповідному органі державної реєстрації.
Як вбачається з умов договору, а саме п. 17, будь-які умови збереження стану об'єкту земельної ділянки відсутні (немає).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, умова збереження стану об'єкта оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною другою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Зазначений правовий висновок визначений у Постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року у справі № 6-77цс12.
Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судового практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене також уваги не звернув, у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України, доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, допущені місцевим судом помилки не виправив, залишивши його без змін.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, всебічно, повно й об'єктивно не з»ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки. ухвалив судове рішення, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості, у зв'язку з чим таке рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко