2 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203», треті особи: ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство «УСК «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203» - Калюжного Дениса Юрійовича на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2013 року,
У серпні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 14 березня 2012 року близько 17 год. 30 хв. в м. Дніпропетровську в напрямку вул. Ковельська, за участю автомобіля «Mitsubishilanser», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить позивачу на праві власності та належного співвідповідачу ОСОБА_6 на праві власності мікроавтобуса «Мерседес Бенц» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
На час ДТП, згідно полісу № АА 5402333, цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) ОСОБА_6 була застрахована у ПАТ «УСК «Гарант-Авто» із лімітом відповідальності 50 000 гривень (1000 гривень складає франшиза).
Причиною даного ДТП стало порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.п. 1.3,1.4,1.5 та 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2012 року, якою його визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340 гривень.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1204/12/12 від 19 квітня 2012 року, розмір збитків, із врахуванням економічної недоцільності відновлення транспортного засобу, як такого, що є ринковою вартістю фактично знищеного внаслідок ДТП, становить 219 297 гривень 91 копійка.
На умовах полісу № АА / 5402333 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та на підставі страхового акту № 1035850 (137334) Дніпропетровською філією ПАТ «УСК «Гарант-Авто» платіжним дорученням № 25141 від 11 вересня 2012 року на його користь виплачено страхове відшкодування в межах визначеного договором страхового ліміту в розмірі 49000 гривень.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11203» майнову шкоду, яка складається з витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу у розмірі 170 267 гривень 55 копійок, проведення автотоварознавчої експертизи розмірі 800 гривень та франшизу - 10000 гривень, а також з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203» на користь ОСОБА_4 у відшкодування майнової шкоди, завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди суми у розмірі 1000 гривень.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове.
Стягнуто з ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203» на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 170 262 гривень 55 копійок.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203» просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що позивачу внаслідок ДТП спричинена майнова шкода, яка сталася з вини ОСОБА_5, який керував мікроавтобусом, власником якого є ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11203», з яким він перебував у трудових відносинах, а тому дійшов висновку про стягнення з останнього франшизи у розмірі 1000 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11203» майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів понесених ним фактичних витрат, пов'язаних з відновленням пошкодженого автомобіля, які б відповідали наказу Міністерства транспорту України № 792 від 11 листопада 2002 року «Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 року за № 122/7443.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди з ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11203» та вирішуючи спір, апеляційний суд правильно виходив з вимог ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 та 1194 ЦК України та вірно врахував, що в обґрунтування фактично понесених витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу позивачем надані: рахунок № 000024 від 27 квітня 2012 року, заказ-наряд від 11 травня 2012 року та квитанція на сплачену ним суму 219 297 гривень 91 копійка.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
За висновком експертного дослідження про оцінку вартості матеріальної шкоди № 1204/12/12 від 19 квітня 2012 року ринкова вартість автомобіля «Mitsubishilanser», тип легковий-комбі-В, номер шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску на момент пошкодження складала 219 297 гривень 91 копійку, а вартість його відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 275 456 гривень 84 копійки. Оскільки у даному випадку такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно, майнова шкода, завдана позивачу, дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження, тобто 219 297 гривень 91 копійка.
Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, визначено ст. 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203» на користь ОСОБА_4 майнової шкоди 170 262 гривень 55 копійок.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення майнової та моральної шкоди з інших відповідачів, апеляційний суд вірно виходив з того, що за вимогами ч. 1 ст. 1172 ЦК України, обов'язок за відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, покладається на юридичну або фізичну особу, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а обставини завдання позивачу моральної шкоди недоведені ним та не підтверджені доказами.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом оцінки, і висновків суду не спростовують. Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального й матеріального права, а тому передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дніпропетровське автотранспортне підприємство № 11203» - Калюжного Дениса Юрійовича відхилити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко