Справа: № 2-а/2321/26/12 Головуючий у 1-й інстанції: Івахненко О.Г. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
03 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
за участю секретаря Погребняк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов»язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до Чигиринського районного суду Черкаської області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невстановлення статусу члена сім»ї померлого ветерана війни, визнання протиправною відмови у встановленні статусу члена сім»ї померлого ветерана війни, зобов»язання встановити вказаний статус та видати відповідне посвідчення.
Постановою Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є матір»ю померлого ОСОБА_3, який був військовослужбовцем Збройних Сил України, мав військове звання старшого лейтенанта, що підтверджується копією посвідчення офіцера Збройних Сил України серії НОМЕР_1, з 1998 року знаходився на службі у СБУ.
Відповідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок неходжкинської лімфобластомної лімфоми 4 ступеня.
Згідно довідки Онкологічної МСЕК м.Києва серії КИЕ-1 №541811 ОСОБА_3 був інвалідом другої групи у зв»язку з хворобою, отриманою в період проходження військової служби.
Вказана група інвалідності встановлена ОСОБА_3 на 1 рік - до 01.02.2001 року.
29.05.2012 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про надання їй статусу члена сім»ї померлого ветерана війни.
Проте, листом від 15.06.2012 року №Х-27/10-13 Відповідач відмовив Позивачу у наданні вказаного статусу, посилаючись на положення ст.ст.6, 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтями 6, 7 Закону визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій та інвалідів війни відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що воно регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.
Згідно п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Положеннями п.3 Порядку визначено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім»ї загиблого» (п.4 Порядку).
Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону встановлено, що чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім»ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов»язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно постанови ВЛК №122 (а.с.21) захворювання ОСОБА_3, що призвело до смерті, отримане в період проходження військової служби.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказане особа не відноситься до переліку осіб, визначених положеннями ст.ст.6, 7 Закону, оскільки мала захворювання одержане в період проходження військової служби, однак, захворювання не одержано під час виконання службових обов»язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (п.2 ч.2 ст.7 Закону).
З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо невстановлення Позивачу статусу члена сім»ї померлого ветерана війни, визнання протиправною відмови у встановленні Позивачу статусу члена сім»ї померлого ветерана війни, зобов»язання встановити вказаний статус та видати відповідне посвідчення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Бужак Н.П.
Костюк Л.О.
Ухвала складена в повному обсязі 08 жовтня 2012 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Костюк Л.О.