Справа №2/489/1515/13
Ленінський районний суд м. Миколаєва
54018, м. Миколаїв , вул. вул. 28-ої Армії, 16
24 липня 2013 р. м. Миколаїв
Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Коновця М.С.
при секретарі - Михайловій А.О.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1;
представник відповідача: ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу:
За позовом: ОСОБА_3;
До відповідача: ОСОБА_4;
про відшкодування витрат.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
У серпні 2012 року позивач - ОСОБА_3, звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовною заявою про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна.
22 серпня 2012 р. ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва було відкрито провадження у справі №1423/15491/2012.
Ухвалою суду від 12.03.2013 р. дану справу було передано за підсудністю до Ленінського районного суду.
Ухвалою суду від 19.04.2013 р. справу № 1423/15491/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на утримання та збереження спільного майна було прийнято до провадження суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва, справі присвоєно № 2/489/1515/13.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що є власником 57/100 частини житлового будинку та надвірних споруд за адресою АДРЕСА_1. Власником 43/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 був ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Крім того між сторонами був встановлений порядок користування землею і співвласника мали рівні частки земельної ділянки.
Позивач вказує, що через деякий час після смерті ОСОБА_4 в його частині будинку ніхто не проживав, частка будинку приходила в непридатний стан, не опалювалась, були відключені комунікації, не проводились ремонтні роботи будинку, не проводились роботи по благоустрою земельної ділянки, сумісної огорожі земельної ділянки та інших необхідних витрат на утримання спільного майна.
Позивач наполягає, що у зв'язку із тим, що спільні ворота в домоволодіння прийшли в непридатний стан, він був змушений укласти 15.08.2006 р. договір на виготовлення та встановлення воріт, за що сплатив 4300,00 грн. Окрім того, у 2011 році у зв'язку з тим, що огорожа будинку прийшла в непридатний стан, позивач самостійно відремонтував огорожу. Вартість матеріалів склала 5160,00 грн.
Позивач стверджує, що лише в червні 2012 р. дізнався, що відповідач є власником 43/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1.
Посилаючись на положення ст. 319, 322, 360 ЦК України і те, що ОСОБА_4 є власником 43/100 частки домоволодіння та порядок користування земельною ділянкою встановлено між співвласниками в рівних долях, позивач стверджує, що останній повинен відшкодувати йому половину витрат на утримання та збереження спільного майна, а саме: 4725,00 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у запереченнях, наявних в матеріалах справи.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.10.1970р. ОСОБА_3 є власником 57/100 частини житлового будинку та надвірних споруд за адресою АДРЕСА_1.
Власником 43/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 відповідно до рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01.06.2010 р.
Рішенням Народного суду Ленінського району м. Миколаєва від 18.12.1964 р. у справі № 2-170/1964 двір з воротами та ворітним проїздом залишено в спільній власності власників домоволодіння АДРЕСА_1.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
У відповідності до положень ст.ст. 57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до відповіді КП "ММБТІ" від 18.12.2012 р. за вих. № 9227 (а.с.60) з інвентарної справи домоволодіння АДРЕСА_1 вбачається, що до складу домоволодіння за зазначеною адресою входила хвіртка № 6, шириною 1,15 м.
Згідно укладеного позивачем договору 059 від 15.08.2006 р., були встановлені ворота розміром 2,3х2,1м, що значно перевищує розмір хвіртки.
В ході розгляду справи позивачем не було доведено належними доказами необхідність заміни хвіртки, у зв'язку із їх непридатним станом, а заміна останньої на металеві ворота, є самостійним поліпшенням ОСОБА_3 спільного майна.
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення частини витрат на встановлення металевих воріт, задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення частини витрат на встановлення огорожі слід зазначити наступне.
Враховуючи фактичні правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає, що до них слід застосувати положення Земельного Кодексу України, а саме статті 106 Земельного Кодексу України.
Так, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. При цьому витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Аналогічні положення стосуються і користувачів земельної ділянки.
Оскільки позивачем було встановлено паркан (суміжну межу), який відокремлює ділянку сторін від ділянки Міського протитуберкульозного диспансеру, витрати по встановленню останнього слід віднести порівну на користувачів суміжних земельних ділянок.
Окрім того, як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, з наявного станом на 13.08.2012 р. (дата звернення позивача до суду) фактичного порядку користування земельною ділянкою (І вариант), позивачем встановлено паркан біля своїх господарських споруд, і таким чином відокремлено землю, яка фактично перебувала в його користуванні від земель Диспансеру.
В цих межах, позивачем також було відгорожено землю загального користування (довжина межі близько 3 м) від земель Диспансеру.
З урахуванням зазначеного, оскільки позивачем було відгороджено парканом довжиною 3 м землі загального користування, витрати на встановлення зазначеної межі повинні бути покладені на користувачів суміжних земельних ділянок у рівних частинах, та потім порівну поділені між співкористувачами земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (сторонами у справі).
З огляду на вищезазначене, оскільки на встановлення паркану довжиною 3 м. позивачем було витрачено 2 стовпи та шість пліт (чотири горизонтально та 4 половинки) вартість понесених витрат, з урахуванням накладної № 115 від 11.11.2012 р. (а.с.4) складає: 400 грн. + 720 грн. = 1120 грн., які слід поділити між суміжними користувачами порівну, що буде дорівнювати 560 грн., які слід розділити між співкористувачами (сторонами у справі) порівну, що буде становити 280 грн.
Саме в зазначеній сумі стягнення витрат на встановлення паркану (суміжної межі) є обґрунтованим та підставним.
Витрати по сплаті судового збору та витрат на оплату послуг адвоката віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 14, 60, 62, 212-214 ЦПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 280,00 грн. витрати на встановлення суміжних меж, 177,77 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 12,72 грн. витрат на оплату судового збору.
3. В решті відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено 29.07.2013 р.
Суддя