09 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/55918/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Стрелець Т.Г.,
Сіроша М.В.,
провівши у касаційній інстанції попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання здійснити дії, за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві (далі - УПФ) на постанову Октябрського районого суду міста Полтави від 13 листопада 2009 року і ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2010 року, -
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати протиправною бездіяльність УПФ та зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за період з 01.01.2006 по 30.06.2009 в сумі 5450,40 грн.
Постановою Октябрського районого суду міста Полтави від 13 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ протиправною. Зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 1 січня 2009 року по 30 червня 2009 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняте нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до вимог статті 1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу «дитина війни».
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року. Однак такі умови не настали.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Отже, в період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року позивач також не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року - таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
У 2009 році стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була чинною, жодних змін чи доповнень до неї не вносилось, тому дітям війни за вказані бюджетні періоди підвищення до пенсії мало виплачуватися в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, позивач в 2006 році та до 9 липня 2007 року, а також з 1 січня 2008 до 22 травня 2008 року не мала права на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та у 2009 році .
В той же час, суди дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визнали, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Вказані висновки відповідають фактичним обставинам справи і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві відхилити, а постанову Октябрського районого суду міста Полтави від 13 листопада 2009 року і ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
Судді: