"30" вересня 2013 р. м. Київ К-18761/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Федорова М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010
у справі № 2-а-36294/09/2070
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010, у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про визнання податкового повідомлення-рішення Красноградської МДПІ Харківської області відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.02.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт № 495/17-013/НОМЕР_1 від 08.05.2008.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 2615,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004051700/0 від 13.05.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3922,50 грн., у т.ч. 2615,00 грн. основного платежу та 1307,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Згідно з пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку про підтвердження висновків відповідача про не включення позивачем до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2007 року, податкової накладної виданої АТЗТ «Борівський молокозавод» на суму 2615,00 грн., що свідчить про її відсутність на момент перевірки, у зв'язку з чим донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зазначеній сумі є правомірним
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративного справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суди попередніх інстанцій беззаперечно прийняли доводи відповідача про відсутність у позивача на момент перевірки податкової накладної виданої АТЗТ «Борівський молокозавод» на суму 2615,00 грн. у зв'язку з не включенням її до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2007 року. При цьому сам факт існування такої накладної та включення на її підставі сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту судами не перевірявся.
Акт перевірки, всупереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №925/11205, такої інформації не містить.
Не з'ясовано походження зазначеної інформації, номер та дату спірної податкової накладної, номенклатуру придбаного товару, його загальну вартість та розмір податку на додану вартість, і судами попередніх інстанцій з огляду на посилання податкового органу, що зазначена податкова накладна видана на суму 2615,00 грн., при цьому податок на додану вартість визначається також в сумі 2615,00 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій не спростовано доводи позивача, що формування нею податкового кредиту за липень 2007 року відбулося на підставі первинних документів, а саме податкових накладних включених до Реєстру, у розмірі 13847,34 грн., що відповідає даним Реєстру, наявним податковим накладним, а також, що задекларована в декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року сума податкового кредиту не відповідає даним податкового обліку позивача. А також, що податкової накладної, виданої АТЗТ «Борівський молокозавод» на суму ПДВ 2615,00 грн. взагалі не існує, вона не брала участі у формуванні позивачем податкового кредиту за липень 2007 року, а висновки відповідача засновані на припущеннях.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Якщо такі докази не були надані, суд, керуючись частинами 4, 5 ст. 11 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.
Суди не встановили предмет доказування у справі, не зобов'язали податковий орган надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.
Не встановлення вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2010 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
М.О.Федоров