Головуючий у 1 інстанції - суддя Румілова Н. М.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
20 лютого 2008 року справа № 2-а-298/08/0551
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Юрченко В. П. Козловій О. М.
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_1. - особисто,
від відповідачів:
не з'явилися, повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка
на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки
від
26 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-298/08 (суддя Румілова Н. М.)
за позовом
ОСОБА_1, м. Горлівка
до
1) Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка, 2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області
про
визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення
Позивач звернувся 17 червня 2008 року до Центрально-Міського районного суду м. Горлівки з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка (далі по тексту - Центрально-Міське УПСЗН Горлівської міської ради) про визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої разової компенсації в сумі 7630 грн. 20 коп.
Ухвалою від 21 липня 2008 року (арк. справи 17) Центрально-Міський районний суд м. Горлівки залучив до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 26 листопада 2008 року (арк. справи 39-40) позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції стягнув з Центрально-Міського УПСЗН Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1. недоплачену суму одноразової компенсації в розмірі 7630 грн. 20 коп. за рахунок Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідачі про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте своїм правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_1. віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та до 18 лютого 2008 року був інвалідом 3 групи, з 18 лютого 2008 року є інвалідом 2 групи, що підтверджено посвідченням, довідкою МСЕК (арк. справи 4, 7).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем позивачу не виплачена в повному обсязі компенсація у зв'язку з призначенням групи інвалідності, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки відповідача (арк. справи 10) позивачу, у зв'язку зі зміною групи інвалідності було виплачено 22 лютого 2008 року одноразову компенсацію в розмірі 94 грн. 80 коп.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті компенсації, у зв'язку з встановленням позивачу інвалідності вищої групи, керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.
Крім того, скаржник посилається як на підставу виплат на підпункт «е» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою була встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 37930 тис. карбованців (379 грн. 30 коп.), інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців (284 грн. 40 коп.), інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців (189 грн. 60 коп.).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на цю постанову апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати різниці одноразової компенсації, у зв'язку з встановленням інвалідності вищої групи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 59 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI встановлено, що з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.
З огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, сума недоплаченої одноразової компенсації складає 7630 грн. 20 коп. (515 грн. х 15 (45 - 30) - 94 грн. 80 коп.), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 26 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-298/08 - залишити без задоволення.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 26 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-298/08 - без змін.
Ухвала складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 20 лютого 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ В.П.Юрченко
З оригіналом згідно: