Головуючий в 1 інстанції - Гусинський М.О.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
Іменем України
«12» березня 2009 року справа № 2-а-51/09/0544
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого
Старосуда М.І.
суддів при секретарі
Ханової Р.Ф., Василенко Л.А. Кірсановій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради
на постанову
Слов'янського міськрайонного суду Донецької області
від
08 січня 2009 року
по справі
№ 2-а-51/09
за позовом
ОСОБА_1
до третя особа
управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради Головне управління державного казначейства України у Донецькій області
про
визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по 20.12.2008 року, -
Позивач звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з вищезазначеним позовом.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2009 року у справі № 2-а-51/09 позов був задоволений частково, в наслідок чого:
- визнані неправомірними дії відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за липень-грудень 2007 рік.
- стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік за період з липня 2007 року по грудень 2007 року в сумі 2259 грн. 00 коп.;
- в решті вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином. Позивач надала заяву про розгляд апеляційної скарги по справі за її відсутністю.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач має дитину -ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, запис акту 1048.
Згідно листа відповідача від 06.11.2008 р. № 14-01/Г - 0411 позивачка отримала допомогу у розмірі: з 07.03.2006 р. по 31.12.2007 р. - 90 грн. щомісяця /арк.спр.6/.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Таким чином, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо не застосування при вирішення справи річного строку звернення до суду, передбаченого частиною 2 статті 99 КАС України, оскільки суд першої інстанції, проаналізувавши докази позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду, визнав їх поважними.
Крім того, враховуючи частину 4 статті 99 КАС України, де зазначено, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли
позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач скористалася правом досудового порядку вирішення спору та звернулась до відповідача з заявою про виплату недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на що управління своєю відповіддю від 06.11.2008 року № 14-01/Г-0411 відмовило з огляду на відсутність фінансування з державного бюджету України. Позивач звернулась до суду з позовом 03.12.08 р., тобто в передбачений законодавством строк.
Наряду з викладеним постанова суду підлягає зміні з наступних підстав.
Суд першої інстанції здійснив помилковий розрахунок суми допомоги, яку необхідно виплатити на користь позивача, не врахувавши той факт, що Рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007р. набрало законної сили з дня ухвалення, отже права позивача порушені з 9 липня 2007 року.
А тому, сума недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 2162 грн. 75 коп., виходячи з наступного:
- сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку відповідач повинен був здійснювати відповідно до статті 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виходячи з прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років складає 2679 грн. 52 коп. = (463 грн./31х23) + 463 грн. + 463 грн. + 470 грн. + 470 грн. + 470 грн.;
- фактично виплачена позивачу сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 516 грн. 77 коп. = (90 грн./31х23) + 90 грн. + 90 грн. + 90 грн. + 90 грн. + 90 грн.;
- Недоотримана сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає: 2162 грн. 75 коп. = (2679 грн. 52 коп. - 516 грн. 77 коп.)
В своїй постанові суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп. /арк. справи 1/.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Суд першої інстанції в своїй постанові не вказав за рахунок яких коштів необхідно стягнути допомогу з відповідача. Тому колегія суддів вважає за необхідне уточнити, що стягнення разової грошової допомоги повинно здійснюватися на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст. 195, ст. 196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2009 року у справі № 2-а-51/09 - задовольнити частково.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2009 року у справі № 2-а-51/09 - змінити.
Абзац 3 резолютивної частини постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2009 року у справі № 2-а-51/09 доповнити словами «за рахунок коштів Державного бюджету України», а замість слів «за період з липня 2007 року по грудень 2007 року в сумі 2259 грн. 00 коп. (Дві тисячі двісті п'ятдесят гривень 00 копійок)» вказати «за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2162 грн. 75 коп.»
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2009 року у справі № 2-а-51/09 доповнити абзацем: «Стягнути з місцевого бюджету Слов'янської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по судовому збору в сумі 3 грн. 40 коп. Звільнити управління праці та соціального захисту населення Слов'янської міської ради від сплати судового збору»
В іншій частині постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 січня 2009 року у справі № 2-а-51/09 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.
Головуючий
Судді