Головуючий у 1 інстанції - суддя Каліуш О. В.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
18 лютого 2009 року справа № 2-а-186/08/0534
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Нікулін О. А. Білоус К. І.
за участю представників від :
позивача:
ОСОБА_1 - особисто,
відповідача:
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка
на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки
від
5 грудня 2008 року (повний текст постанови виготовлений 10 грудня 2008 року)
по адміністративній справі
№ 2-а-186/08 (суддя Каліуш О. В.)
за позовом
ОСОБА_1, м. Горлівка
до
Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка
про
визнання відмови неправомірної, стягнення недоотриманої щорічної грошової допомоги на до 5 травня
Позивач звернувся 4 листопада 2008 року до Микитівського районного суду м. Горлівки з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, м. Горлівка (далі по тексту - Микитівське УПСЗН Горлівської міської ради) про визнання дій протиправними, стягнення з відповідача недоплачену разову грошову допомогу за 2008 рік в сумі 3017 грн.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2008 року (арк. справи 24-25) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоотриманої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, стягнув з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги інваліду війни до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3017 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Під час судового розгляду представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, своїм правом бути присутнім на судовому розгляду не скористався.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач до 12 липня 2008 року був інвалідом війни 3 групи, з 12 липня 2008 року є інвалідом війни 2 групи, що підтверджено посвідченням, довідками МСЕК (арк. справи 4-6).
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Згідно відповіді відповідача (арк. справи 8-9) позивачу, як інваліду війни 3 групи, було виплачено щорічну разову грошову допомогу за 2008 рік - 350 грн.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції станом на дні виплати визначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - десять мінімальних пенсій за віком; 2 групи - вісім мінімальних пенсій за віком; 3 групи - сім мінімальних пенсій за віком.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не доплатив йому разову грошову допомогу за 2008 рік згідно розмірів, передбачених законодавством.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни 3 групи здійснюється в розмірі 350 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою інвалідам війни 3 групи, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі сім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу, як інваліду війни 2 групи, щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 3017 грн. (481 грн. х 7 - 350 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 червня 2008 року), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік (арк. справи 7), відповідач листом (арк. справи 8-9) відмовив позивачу в доплаті вказаної грошової допомоги. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 недоотриманої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції розглянув дану адміністративну справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, обумовлює залишення постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-186/08 - залишити без задоволення.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки від 5 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-186/08 - без змін.
Ухвала складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 18 лютого 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ О.А.Нікулін