Головуючий у 1 інстанції - суддя Семіряд І. В.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
20 лютого 2009 року справа № 2-а-743/08/0542
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Юрченко В. П. Козловій О. М.
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_1. - особисто,
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради
на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька
від
26 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-743/08 (суддя Семіряд І. В.)
за позовом
ОСОБА_1 м. Донецьк
до
Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради
про
стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня
Позивач звернувся 13 жовтня 2008 року до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовною заявою (арк. справи 2) до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради (далі по тексту - УПСЗН Пролетарської районної у м. Донецьку ради) про стягнення з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки в розмірі 2553 грн. 18 коп.
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2008 року (арк. справи 23) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Суд першої інстанції стягнув з Пролетарської районної у м. Донецьку ради на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік - 1175 грн. 18 коп., за 2008 рік у розмірі 1378 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідач про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно, проте не скористався своїм правом бути присутнім на судовому розгляді.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням (арк. справи 5).
Згідно довідки відповідача (арк. справи 6) позивачу, як учаснику війни, було виплачено щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік - 19 квітня 2007 року в сумі 55 грн., за 2008 рік - 17 квітня 2008 року в розмірі 65 грн.
Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на час оспорюваних виплат) щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Позивачем документи щодо нагородження орденами та медалями не надавалися.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом була зупинена на 2007 рік дія частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 55 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - учасника війни повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
- згідно статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав 410 грн. 06 коп.,
- розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 1230 грн. 18 коп. (410 грн. 06 коп. х 3),
- сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 1175 грн. 18 коп. (1230 грн. 18 коп. - 55 грн.), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частина 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань» передбачено, що у 2008 році учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою учасникам війни, до яких відноситься позивач, щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, передбачено, що для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
З врахуванням викладеного, розмір недоплаченої позивачу щорічної разової допомоги за 2008 рік складає 1378 грн. (481 грн. х 3 - 65 грн., де 481 грн. - розмір прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановлений на період з 1 квітня 2008 року по 31 серпня 2008 року), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції справа вирішена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що з врахуванням приписів статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-743/08 - залишити без задоволення.
Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-743/08 - без змін.
Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 20 лютого 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ В.П.Юрченко