Справа №22-а-8473/2008 р. Головуючий у 1 інстанції - Коваль А.В.
Суддя-доповідач - Попович О.В.
21 січня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
Головуючого судді Попович О.В.
Суддів: Літвіна Н.М., Мамчура Я.С.
при секретарі Окис Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2007 року у справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Форум» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
Акціонерний комерційний банк «Форум» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, від 29.01.2007 року №0000114310/0, від 07.03.2007 року №0000114310/1, від 23.05.2007 року №0000114310/2, від 19.07.2007 року №0000114310/3, якими визначено суму податкових зобов'язань у розмірі 749 688,75 гривень, в тому числі 499 792,50 гривень становлять штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2007 року позов Акціонерного комерційного банку «Форум» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення від 29.01.2007 року №0000114310/0, від 07.03.2007 року №0000114310/1, від 23.05.2007 року №0000114310/2, від 19.07.2007 року №0000114310/3.
Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається порушення Окружним адміністративним судом м. Києва норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, з 16.11.2006 року по 13.12.2006 року та з 14.12.2006 року по 27.12.2006 року працівниками відповідача була проведена виїзна планова документальна перевірка АКБ «Форум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.09.2006 року.
За наслідками перевірки складено Акт від 18.01.2007 року №32/43-21574573, яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 8.1.1 п, 8.1 ст. 8, підпункту 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, підпункту "а" п. 17.2 ст. 17 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", в частині неутримання та не сплати ним до бюджету податку з доходів фізичних осіб (у вигляді процентів, нарахованих та сплачених на суму коштів, залучених позивачем на вкладні рахунки фізичних осіб на умовах субординованого боргу) у розмірі 249 896,25 гривень (п. 3.1.6. Акту).
На підставі вказаного акту, СДПІ в місті Києві по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2007 р. № 0000114310/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб 749 688, 75 гривень, в тому числі 499 792,50 гривень становлять штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи в з того, що приймаючи оскаржувані рішення, відповідач по справі не врахував положення Законів України «Про банки та банківську діяльність» та «Про оподаткування прибутку підприємств».
З вказаним висновком Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись, виходячи з наступного.
Позивач, відповідно до договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу залучив кошти від фізичних осіб з визначеною сумою вкладу та відсотковою ставкою, а саме:
· від ОСОБА_1 - вклад в розмірі 5 000 000,00 гривень під 12 % річних;
· від ОСОБА_2 - вклад в розмірі 5 000 000,00 гривень під 12 % річних;
· від ОСОБА_3 - вклад в розмірі 400 000,00 доларів СІЛА під 10 % річних;
· від ОСОБА_4- вклад в розмірі 200 000,00 доларів США під 10 % річних,
та виплатив вказаним фізичним особам доход у вигляді процентів на вклади у загальному розмірі 1 922 278, 90 гривень.
Згідно ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 під субординованим боргом розуміються грошові кошти, які залучені банком на відповідних умовах, які дозволяють банку зараховувати ці кошти до капіталу банку.
Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 обумовлене залучення банком коштів на умовах субординованого боргу у вигляді позик, кредитів, депозитів або шляхом випуску облігацій. З 22 грудня 2005 року Постановою Правління Національного банку України № 407 від 01.11.2005 року дозволяє залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку як у вигляді депозитів, так і у вигляді позик та кредитів.
Вимоги, встановлені Національним банком України для договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу не змінюють цивільно-правового змісту цього договору як договору банківського вкладу (депозиту), характерними ознаками якого є прийняття банком вкладу на відповідний термін з зобов'язанням виплатити вкладнику (обумовлені договором проценти на суму вкладу і зобов'язанням повернути ці кошти після встановленого договором терміну (параграф 3 глави 71 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять його умови (пункти), які визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а не його назва.
Згідно з пунктом 1.13 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 335/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР з змінами та доповненнями, депозит (вклад) - це кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент.
Залучення позивачем коштів від фізичних осіб на умовах субординованого боргу повністю відповідає критеріям, які вимагаються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» для операцій банку при залученні ним коштів на депозит (вклад).
На підтвердження правової природи субординаційного договору як депозитного договору, свідчить також і те, що субординаційний договір вже на момент прийняття Закону України «Про банки та банківську діяльність» на положення якого посилається апелянт, називався депозитним договором, та тільки після прийняття Постанови Національного банку України від 01.11.2005 року №407, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.11.2005 року «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» було визначено, що на умовах субординаційного договору (як на умовах окремого підвиду договору) можуть бути залучені грошові кошти до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів та депозитів.
Посилання апелянта на те, що згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ, кошти, які залучені на умовах субординованого боргу не можуть бути забрані з банку раніше ніж через п'ять років, також є безпідставними, оскільки чинне законодавство, яке регулює залучення коштів на умовах субординованого боргу, не обмежується статтею 30 вказаного Закону, визначає його лише як частину структури додаткового капіталу банку, а не спосіб залучення коштів банком.
Пунктом 3.12 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368, передбачено дострокове повернення коштів, які залучені на умовах субординованого боргу при наявності на це згоди банку-боржника, інвестора та Національного банку України.
Є необґрунтованим посилання апелянта на те, що згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти, які залучені на умовах субординованого боргу не можуть бути забрані інвестором з банку раніше 5 років, оскільки воно не регулюється статтею 30 даного Закону, це не є спосіб залучення коштів, це лише частина структури додаткового капіталу банку,
Відповідно до статті 1060 Цивільного кодексу України також передбачає залучення коштів як у вигляді вкладів на вимогу, так і у вигляді строкових вкладів, одним з видів якого є вклад на умовах субординованого боргу.
Жодним банківським законодавством не визначено такого виду банківської операції як залучення коштів на умовах субординованого боргу. Це є різновидність депозитної( або кредитної) операції, а не окремий вид банківської операції.
Відповідно до банківського законодавства, кошти від фізичних осіб банк може залучати лише у вигляді депозитів, а не кредитів. Залучення банком коштів на умовах субординованого боргу від фізичних осіб може бути за правовою природою лише депозитною банківською операцією.
Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 року, пункт 3.12 допускає дострокове повернення коштів, які залучені на умовах субординованого боргу - « дострокове погашення субординованого боргу може відбуватися за ініціативою банку-боржника та за згодою Інвестора за умови отримання дозволу Національного банку на дострокове погашення субординованого боргу.
Зазначене право вкладника прямо передбачене ст.1060 Цивільного кодексу України та гарантує повернення банком коштів вкладника на його вимогу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було доведено порушення позивачем законодавства про оподаткування та банківське законодавство.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про те, що субординаційний договір та депозитний договір мають різну економічну природу, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені та з'ясовані всі обставини по справі. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права. Відповідач не довів обставин правомірності податкових рішень-повідомлень, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.2, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2007 року у справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Форум» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді