02 березня 2009 року №22а-9135/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Багрія В.М.,
суддів: Улицького В.З., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу
за апеляційною скаргою - управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради
на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.04.2008 року у справі №2-а-476/08
за позовомОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України
про стягнення щорічної разової грошової допомоги,-
У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення щорічної разової грошової допомоги.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилався на те, що відповідно до ст.. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй, як учаснику війни щорічно до 5 травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 3-ох мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч цим вимогам грошова допомога за 2005-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги за 2005-2007 роки у розмірі 3148,18 грн.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.04.2008 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни за 2007 рік в сумі 1175,18 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Крім того, управління праці та соціального захисту населення як розпорядник коштів керувався виключно нормами чинного законодавства, відповідно до статей Бюджетного кодексу України та Законів України про Державний бюджет на відповідні роки, відповідно до яких надходили кошти до управління праці та соціального захисту населення для проведення виплати одноразової щорічної допомоги.
Апелянт просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.04.2008 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона є учасником війни, якій відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Розмір отриманої позивачкою у 2007 році разової грошової допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону і сума заборгованості перед ОСОБА_1 виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та прожиткового мінімуму за 2007 рік, становить 1175,18 грн. та підлягає стягненню з управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є правильними та відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, якій відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було обмежено розмір щорічної допомоги до 5 травня, встановленої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимогОСОБА_1 у частині стягнення на її користь заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік.
При визначенні розміру такої заборгованості колегія суддів виходить із того, що станом на 01.04.2007 року розмір прожиткового мінімуму, а відтак і мінімальної пенсії за віком, становив 410,06 грн.
З врахуванням виплаченої відповідачем у 2007 році ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 55 грн., сума заборгованості перед позивачем становить 1175,18 грн. (410,06 х 3 - 55) та підлягає виплаті у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення спірної виплати з УПСЗН Хмельницької міської ради в силу вимог ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбаченого Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірів щорічної грошової допомоги як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України»).
Вирішуючи позовні вимогиОСОБА_1 щодо аналогічних спірних виплат за 2005-2006 рр., на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив, що положення ст. 34 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік» та ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік», якими розмір одноразової грошової допомоги до Дня Перемоги учасникам війни, учасникам бойових дій встановлювався на рівні 50 грн., на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнанні не були та своєї чинності не втратили.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 спірні роки, на думку колегії суддів, немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.04.2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Суддя-доповідач: В.М. Багрій
Судді : В.З.Улицький
В.В. Ніколін