02 березня 2009 року №22а-9577/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
судді-доповідача - Багрія В.М.,
суддів: Улицького В.З., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу
за апеляційною скаргою - військової частини А 3186
на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.05.2008 року по справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А 3186
про стягнення недоплати суми щомісячної надбавки за безперервну військову службу, -
У січні 2008 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до військової частини А 3186 про стягнення недоплати суми щомісячної надбавки за безперервну військову службу.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що під час проходження ним військової служби Президент України 05.05.2003 року видав Указ, яким надав право Міністру оборони України встановлювати з 01.05.2003 року військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах : понад 5 років - до 10%, понад 10 років - понад 30%, понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%, понад 25 років - до 90%.
Станом на 01.05.2003 р. стан його безперервної військової служби складав 22 роки 11 місяців 14 днів і відповідно до зазначеного Указу розмір надбавки, право на отримання якої він мав, становив відповідно 70% грошового забезпечення щомісячно.
Відповідач в 2003 - 2004рр. проводив виплату зазначеної надбавки в неповному розмірі, тому просив стягнути з військової частини А 3186 як правонаступника на його користь недоплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, як різниці між сумою надбавки, в розмірі, встановленому Указом Президента України від 05.05.2003 року №389/2003 і наказом Міністра оборони України від 30.07.2004 року №308 та сумою надбавки, яка фактично виплачена в заниженому розмірі з урахуванням коефіцієнта інфляції в сумі 7210,38 грн.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.05.2008 року позов задоволено.
Стягнуто з військової частини А 3186 на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних силах України в сумі 7210, 38 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржила військова частина А 3186, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Суд, приймаючи таке рішення не врахував, що у вищезгаданому Указі встановлено граничний розмір надбавки за безперервну військову службу, залежно від стажу служби.
Право, а не обов'язок, на встановлення надбавки надано Міністру оборони України, який визначає конкретний її розмір в межах асигнувань на утримання Збройних Сил України. Мінімальний розмір надбавки Указом не визначений.
Апелянт просить скасувати постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.05.2008 року та залишити позовну заяву без розгляду.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч А 4077 з листопада 1987р. по 7.08.2004р., перебував на грошовому та продовольчому забезпеченні, після чого був звільнений в запас, маючи на вказаний час 24 роки 1 місяць та 15 днів безперервної служби.
Відповідно до Указу Президента України від 5.05.2003р. №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони за безперервну службу» (далі Указу) військовослужбовцям Збройних Сил України, які мають високі результати в службовій діяльності, встановлюються щомісячні надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, залежно від стажу служби в розмірах:
понад 5 років -до 10%
понад 10 років - до 30%
понад 15 років -до 50%
понад 20 років - до 70%
понад 25 років - до 90 %.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що нижня межа надбавки військовослужбовцям за вислугу років відповідно до згаданого Указу Президента України №389 від 5 травня 2003р., встановлена для категорії військовослужбовців з певним стажем військової служби, не може бути меншою від попередньої категорії, тому позивачу зі стажем служби понад 20 років надбавка за безперервну службу повинна була виплачуватися у встановленому Указом максимальному розмірі 70% на протязі зазначеного в позові періоду.
Визначаючи суму заборгованості відповідача перед позивачем, суд першої інстанції користувався висновком спеціаліста- економіста, який вивів таку суму в 7210,38 грн.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.1 Указу Міністру оборони України надано право, а не встановлено обов'язок, встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
Зазначені в Указі надбавки (до 10%, до 30%, до 50% і т. д.) - це максимально високий розмір надбавки для відповідних категорій військовослужбовців залежно від вислуги, за межі якого не може виходити Міністр оборони України.
Сам розмір надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу визначається Міністром оборони України на підставі свого наказу №149 від 26.05.2003р. «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної грошової надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України».
Як видно з матеріалів справи, Міністр оборони України, скориставшись своїм правом, наданим Указом, на протязі періоду, зазначеного позивачем, з огляду на наявність бюджетних коштів, визначав конкретні ставки надбавки за безперервну військову службу і доводив їх до виконання у війська.
Протягом зазначеного позивачем періоду надбавка за безперервну службу виплачувалася позивачу та іншим військовослужбовцям у встановленому Міністром оборони на підставі Указу розмірі.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого прийняв незаконну постанову, якою частково задоволив позов. Остання підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові з викладених вище підстав.
На підставі наведеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу військової частини А 3186 задоволити частково.
Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 06.05.2008 року скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : В.З.Улицький
В.В. Ніколін